У Празі розкривали секрети СРСР з розсекречених архівів КГБ в Україні

Українські, чеські, польські та словацькі журналісти розповіли в Празі, які секрети вони «витягли» з архівів радянських спецслужб під час участі в проекті «Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа». Їхній досвід ліг в основу однойменного посібника по роботі з архівами КҐБ, який теж презентували чеській публіці.

Про це Історичній Правді повідомили в ЦДВР.

Відкривали захід Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс (другий справа), заступник директора чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів Ондржей Матейка (другий ліворуч), Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович (у центрі), координатор проекту "Deconstruction" у Чехії, представник чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів, голова товариства "Gulag.cz" Штепан Черноушек (крайній ліворуч) та координаторка проекту "Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа", в.о. директора Центру досліджень визвольного руху  Анна Олійник (крайня справа).

Фото: Андрій Когут

13 грудня в Центрі сучасного мистецтва DOX (Прага, Чеська Республіка) Центр досліджень визвольного руху та партнери представили результати спільного освітнього проекту "Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа".

Протягом півроку журналісти з України, Чехії, Словаччини й Польщі працювали в архівах комуністичних спецслужб цих країн, попредньо пройшовши семінар по роботі з такими специфічними джерелами, як документи КГБ. Результатом стало 53 медіа-матеріали: статті, телесюжети, спецпроекти тощо.

"Щоб не заплутатися в таких специфічних джерелах, як документи з архівів комуністичних спецслужб, треба бути істориком. Але щоб написати на їх основі захопливий і читабельний матеріал для масового читача, треба мати навички журналіста. Заново здобувати новий фах в університеті немає часу, тому наш посібник має на меті допомогти як одним, так й іншим", – зазначив Володимир Бірчак, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, редактор інтернет-видання "Історична правда".

Практичні поради по роботі за архівами КГБ, якими впродовж освітньої програми "Deconstruction" користувалися її учасники, організатори узагальнили в посібнику  "Архіви КҐБ для медіа". Автори посібника: Володимир Бірчак, Андрій Когут, Ольга Попович, Отар Довженко, Юрій Макаров і Ярина Ясиневич. Книга доступна он-лайн українською, англійською та російською мовами.

 Автори та упорядники посібника "Архіви КҐБ для медіа" Андрій КогутВолодимир БірчакЯрина Ясиневич й Анна Олійник

Фото: Софія Середа

"Архіви КҐБ для медіа" пояснюють, які документи можуть знайти журналісти у відкритих архівах, як їх читати, як перевіряти інформацію, як писати цікаво про історію та що таке журналістські стандарти в епоху постправди.

У відкритті семінару взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс, заступник директора чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів Ондржей Матейка, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, координатор проекту "Deconstruction" у Чехії, представник чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів, голова товариства "Gulag.cz" Штепан Черноушек, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник.

Найцікавіші журналістські матеріали представляли у Празі їхні автори.

Сюжет про українських дисидентів Василя Макуха, Зоряна Попадюка, Олеся Сергієнка та їхні протести проти радянської агресивної політики в 1968 році представила журналістка Люба Кольова зі словацького телеканалу STV2 – Košice.

 Люба Кольова (Словаччина)

Фото: Софія Середа

Детальніше долю Олеся Сергієнка дослідив журналіст Чеського радіо та DennikN Любомир Сматана.

Історик і публіцист Едуард Андрющенко (видання Current Time, WAS, Тексти, Insider) розповів про те, як КГБ нейтралізував антирадянські протести української діаспори під час виставки Експо-67 у Монреалі (Канада).

 Едуард Андрющенко

Фото: Андрій Когут

Журналістка Радіо "Свобода" Софія Середа на підставі документів дослідила, наскільки серйозних зусиль докладав КГБ для дискредитації та перешкоджання мовленню цієї радіостанції на території Української РСР, а також як Комітет "протидіяв" іноземним туристам, що відвідували Союз.

 Софія Середа 

Фото: Володимир Бірчак

Біографії п’ятьох українців – фігурантів подій "Празької весни" 1968 року віднайшов Павло Солодько (Texty.org.ua). Це і прихильники, і противники чехословацької демократизації:  комуніст-реформатор Франтішек Крігель; генерал Радянської армії Василь Маргелов; консерватор-член ЦК Компартії Чехословаччини Василь Білак; український дисидент Василь Макух та словацький українець Василь Довгун, який дезертирував із Чехословацької армії.

 Павло Солодько

Фото: Андрій Когут

Автор програми "Машина часу" (5 канал) Олег Криштопа присвятив сюжет історії ветерана Армії УНР Епіфанія Камінського, заарештованого СМЕРШем під час радянської окупації Праги 1945 року.

 Олег Криштопа

Фото: Андрій Когут

Журналіст журналу "Країна" Антон Семиженко дослідив, як руснаки Словаччини зважилися на переїзд в Радянську Україну, а після використовували будь-яку можливість, щоб повернутися назад.

 

 Антон Семиженко

Фото: Андрій Когут

Проект "Deconstruction. Aрхіви КҐБ для медіа" став можливим завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні у рамках програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського Фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Організатори та партнери проекту: Центр досліджень визвольного руху (Україна), Інститут досліджень тоталітарних режимів (Чехія), Архів справ державної безпеки, Галузевий державний архів Служби безпеки України (Україна), Посольство України у Чеській Республіці, Українська редакція Радіо Свобода, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Україна), організація Gulag.cz (Чехія).

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.