Ієрархи РПЦ — агенти КГБ. Перші відкриття опублікованої чекістської картотеки Латвії

У картотеці агентів КГБ Латвійської РСР, які Національний архів Латвії виклав у відкритий доступ, виявили картки з іменами двох нині високопоставлених священиків Російської православної церкви.

Відповідну знахідку зробив і опублікував у своєму "Твіттері" блогер Рустем Адамов, передає "Обозреватель".

Адагамов відшукав картку агента на псевдо "Читатель", завербованого в 1982 році. Справжнє прізвище особи — Олександр Іванович Кудряшов, який нині є митрополитом Ризьким і всієї Латвії Олександром.

 

Також блогер виклав документ про агента КГБ "Анатолія" — нині працівника відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, доктора теології, протоієрея Миролюбова. Агента "Анатолія" спецслужби СРСР завербували в 1981 році.

 

Як повідомляє Kompromat.lv, саме своєму куратору митрополит Олександр доручив керувати реституційною власністю. Колишній уповноважений у справах релігій при Раді Міністрів, екс-підполковник КГБ Олександр Іщенко для цієї мети створив дві комерційні організації.

"У 1996 році Олександр Кудряшов від імені Синоду видав організації Олександра Іщенка довіреність №98, в якій уповноважив керувати і отримувати дохід з житлових будинків з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: Рига, вул. Пілс, 14, і Маза Пілс, 11, що належать Латвійській Православній церкві", — йдеться у повідомленні.

Зі свого боку РПЦ відмовилася коментувати дані про службу митрополита Ризького в КГБ.

"Ми це не коментуємо", — заявив радіостанції "Говорить Москва" заступник голови Синодального відділу Московського патріархату із взаємин церкви з суспільством Вахтанг Кипшидзе.

Як повідомлялося, 20 грудня Національний архів Латвії відкрив доступ до частини картотеки агентів КГБ.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.