На французькому узбережжі з'явилася німецька субмарина часів Першої світової

На пляжі в північній Франції німецький підводний човен часів Першої світової війни поступово "спливає" на поверхню.

Через зсуви піску біля м. Віссан, що під Кале, на поверхню виринули уламки підводного човна UC-61, який сів на мілину в липні 1917 року, повідомляє "Бі-Бі-Сі". Команда покинула субмарину, і до 1930-х років вона опинилася похована в пісках.

Від грудня того року, стоячи на дюнах під час відпливу, можна побачити два відсіки субмарини.

 Уламки підводного човна добре видно під час відпливів

"Затонуле судно можна побачити коротко кожні 2-3 роки залежно від припливів і вітру, який рухає піски, але добрячого пориву вітру достатньо, щоб уламки зникли знову", — сказав мер м. Віссан Бернар Брак.

Однак місцевий екскурсовод Вінсент Шмітт вважає, що завдяки вітрам та хвилям можна буде побачити більше:

"Усі мешканці Віссана знали, що тут була субмарина, але більшість уламків закопані, тож її не було видно".

Німецькі підводні човни (U-боти) під час Першої світової війни потопили сотні кораблів Антанти. За даними істориків UC-61 або мінами, або торпедами потопила щонайменше 11 кораблів.

Під час свого останнього рейсу субмарина вийшла із Зебрюгге в Бельгії та взяла курс на Булонь-сюр-Мер і Гавр, щоб установити міни, але сіла на мілину. 26 моряків здалися французькій владі.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.