Україна розпочинає відзначення 100-річчя Соборності

Разом з власної волі - 100 років тому, 22 січня 1919 року, Українська Народна Республіка та Західно-Українська Народна Республіки об’єдналися в одну державу, нагадують в Українському інституті національної пам'яті.

"Разом з власної волі з 1919 року" — під таким гаслом Україна відзначає столітній ювілей Акта Злуки 22 січня. Інститут національної пам’яті пропонує інформаційні матеріали до Дня Соборності.

Першою на руїнах Російської імперії постала Українська Народна Республіка, пізніше, вже в листопаді 1918-го, на теренах колишньої Австро-Угорщини утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року — історичний акт об’єднання українських земель в одній державі.

 

"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка", — йшлося в Універсалі Директорії УНР 22 січня 1919 р.

"Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців, а не було накинуто насильно зовнішніми чинниками. Акт Злуки 1919 року заперечує тези сучасної російської пропаганди про те, що єдність України — результат політики Леніна чи Сталіна", — пояснює Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

"Національна єдність — обов’язкова передумова успішного спротиву зовнішній агресії. Її брак в часи Української революції 1917—1921 років призвів до втрати державності, що в довготерміновій перспективі призвело до мільйонних втрат від Голодомору 1932—1933 років, репресій та війн", — підкреслив В’ятрович.

Комуністичний тоталітарний режим викреслював із історичної пам’яті факт проголошення та об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Але її зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки.

Ідея соборності України стала ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті 1920—1950 років. Українська повстанська армія боролася за створення Української самостійної соборної держави.

21 січня 1990 року, в Україні понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Український "Живий ланцюг" став однією з наймасовіших у тогочасній Центрально-Східній Європі акцій боротьби за свободу. Вже за рік Україна відновила свою незалежність.

Сучасна російсько-українська війна для українців є продовженням столітньої визвольної боротьби. Українські військові, так само, як і їхні попередники 100 років тому, відстоюють не лише незалежність, а й соборність України. В лавах Збройних сил України вояки з усіх її куточків.

100-ліття соборності України є приводом нагадати про єдність і неподільність українських земель, що окуповані Крим, Донеччина та Луганщина — це Україна.

До 100-річчя Соборності України Український інститут національної пам’яті готує презентацію матеріалів та заходів, присвячених Українській революції 1917—1921 років.

Візуальний образ до століття Соборності створив харківський художник Нікіта Тітов на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.