Найбагатше старовинне поховання на схід від Вісли знайшли в Польщі

Польські археологи відкрили найбагатшу старовинну гробницю на східному березі Вісли. З огляду на кількість скарбів у похованні, його умовно охрестили "могилою князя".

Про це повідомляє ZIK із посиланням на Polska Agencja Prasowa.

Знахідку виявили ще влітку 2018 року на території Мазовецького воєводства, проте науковці зберігали відкриття в таємниці, аби гробницю не розграбували до кіцня досліджень. З тої самої причини не називають і точного місцезнаходження гробниці. 

"Відкрите нами поховання є найбагатшим доісторичним похованням, виявленим на схід від Вісли", – вважає доктор Анджей Шела з Інституту археології Варшавського університету.

Він зазначив, що поховання датують рубежем І-ІІ століть нашої ери.

Археологи не були першими, хто натрапив на поховання, однак, попри це, у гробниці залишилося багато безцінних артефактів: фрагменти бронзових посудин, бронзові шпори інкрустовані сріблом, металеві пряжки для пояса і навіть золотий перстень. Остання знахідка, на думку науковців, вказує на високий соціальний статус покійника.

"У могилі було також чотири роги, які використовували, як посудини для пиття. Від них залишилися прекрасне бронзове окуття. Двоє з них вінчали прикраси у вигляді голів биків. Це абсолютно унікальні знахідки", – підкреслив Анджей Шела.

Він додав, що тільки справді багата людина могла дозволити собі такий посуд для пиття, тому що зазвичай тоді використовували прості глиняні чашки.

На жаль, скелет покійника до нашого часу не зберігся. Але з огляду на розміри поховальної камери – вона була довжиною 4 м і шириною 2 м – археологи припускають, що в могилі було поховане тіло, а не урна із попелом, що було найбільш поширеною на той час практикою.

"Такі багаті могили з перших століть нашої ери також рідкісні і на захід від Вісли. Ми знаємо їх не більше, ніж кілька. Тому це справді унікальна знахідка", – підкреслив археолог і додав, що поруч із "могилою князя" археологи також виявили скарб срібних римських монет.

Як повідомлялося, у Німеччині науковці ідентифікували середньовічну черницю-художницю за частками фарби на зубах

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.