Науковці ідентифікували середньовічну черницю-художницю за частками фарби на зубах

Науковці Інституту Макса Планка виявили частки синьої фарби на зубах середньовічної черниці з Німеччини. Найімовірніше, фрагменти рідкісного пігменту ляпісу-лазурі відклалися на зубах через те, що черниця торкалася кінчика пензля язиком.

З дослідження, опублікованого в журналі Science Advances, випливає, що це свідчить про більшу залученість жінок в оздоблення священних текстів, ніж ввважалося раніше, повідомляє "Бі-Бі-Сі".

Предметом дослідження вчених було здоров’я та харчування в середні віки. Вони розпочали з вивчення скелетів тіл у середньовічному монастирі Дальхайм у Німеччині.

Фундамент церкви при жіночому монастирі в Дальхаймі

Дослідники аналізували зубний камінь – власне зубний наліт, який кам’яніє на зубах протягом життя. Дослідження зубів одного з об’єктів дали змогу зробити висновки про те, що вона їла.

Метод радіовуглецевого датування показав, що жінка жила між 997 і 1162 роками і померла у віці 45-60 років. Автори дослідження стверджують, що вона була типовою з усіх поглядів, за винятком того, що прилипло до її зубів.

У зразках її зубного каменю виявилися сотні крихіних синіх часток. Урешті-решт, учені зрозуміли, що мають справу з лазуритом, рідкісним і дорогим пігментом, який походить з одної гори в Афганістані.

Ляпіс подрібнюють на порошок і змішують, щоб отримати ультрамарин – яскраво-синій колір, який не могли дозволити собі навіть такі митці, як Мікеланджело.

Збільшені часточки лазуриту, вкраплені в зубний наліт

Пігмент використовували в середньовічній Європі для оздоблення найцінніших релігійних рукописів.

"З огляду на те, як пігмент локалізований у її роті, ми зробили висновок, що найімовірніше вона сама малювала цим пігментом та під час роботи облизувала кінчик пензля", – говорить Моніка Тромп з Інституту Макса Планка у Єні.

Науковці кажуть, що тільки писарям та художникам виняткових здібностей могли довірити користування таким цінним пігментом.

Відкриття свідчить про те, що жінки відігравали значно важливішу роль у переписуванні та оздобленні рукописів у ті часи, ніж вважалося досі.