70% українців шанують пам'ять про Майдан — соцопитування

Через 5 років після Революції Гідності українці вважають, що події Майдану треба вшановувати і це має бути меморіал та музей.

На цьому наголосив під час презентації соціологічного дослідження генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, повідомляє Укрінформ.

"Формування політики історичної пам’яті, її запровадження у комеморативних практиках має ґрунтуватися зокрема й на чіткому розумінні суспільних уявлень, настроїв і запитів. Саме тому ми, створюючи меморіально-музейний простір, ініціювали проведення соціологічного дослідження про сприйняття українцями подій і суб’єктів Революції Гідності та шляхи вшанування... Показово, що понад 70% опитаних вважає, що події Майдану варто вшановувати, а до десяти найочікуваніших форм увічнення ввійшло створення Меморіалу (48%) та Музею (42%)" розповів Ігор Пошивайло.

Як зазначила керівник Українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" Наталя Зайцева-Чіпак, 49% опитаних вважають, що Революція Гідності була усвідомленою боротьбою за захист своїх прав. 35% вважають, що це була боротьба за незалежність України.

Значно менше респондентів надають негативного значення цим подіям, вважаючи, що це був переворот  за підтримки опозиції (17%) або Заходу (15%). 13% вважають, що революція була результатом домовленості олігархічних кіл. Тобто домінуюче сприйняття Революції Гідності є позитивним фактом.

"Майже 70% вважають, що Революція Гідності мала характер загальнонаціонального протесту, що це не був поділ за регіонами. Лише 16% вважають, що це було не так" підкреслила соціолог.

За її словами, також є позиція, що революція стала можливою завдяки підтримці киян. І роль киян визнається дуже вагомою — 67% мешканців України вважають, що кияни своєю допомогою — волонтерством, особистою участю в Майдані — додали масовість і можливість відбутися цьому явищу як такому.

"66% вважають, що Майдан підтримали різні соціальні прошарки суспільства — що це були люди різного рівня освіти, різного рівня доходу. 64% вважають, що революція стала можливою завдяки солідарності різних регіонів України. І дослідження показало дуже цікавий тренд - що ми не можемо говорити про те, що якісь регіони підтримали революцію, а якісь ні. Ми побачили, що її підтримали в Центрі і на Заході більшою мірою, але на Сході і на Півдні більшою мірою підтримали жителі великих міст і меншою — містечок. Тому не можна говорити про розкол країни",  сказала Зайцева-Чіпак.

Відповідно до дослідження, передумовами виходу людей на Майдан стали узурпація влади (38%), погіршення економіки та корупція (по 28%), а його причинами  побиття студентів (55%) та відмова від євроінтеграції (47%).

Дослідження провів Український центр вивчення громадської думки "Соціоінформ". Воно складалося з опитування 2000 респондентів, а також із роботи з відібраними 10-ма фокус-групами в різних містах, містечках та селах. Це дало змогу не тільки зібрати статистичні дані, а й збагнути причини та мотивацію відповідей.

Період опитування  з 11 по 18 грудня 2018 року. Вибірка репрезентативна за типом поселення, віковою та гендерною структурою кожної області. Похибка даних становить не більше 2,5%.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.