Апеляція по скіфському золоту в Амстердамі планується на березень

Скарга окупаційної влади Криму на рішення суду Амстердама щодо повернення колекції скіфського золота до України буде розглядатися в березні.

Про це повідомив міністр юстиції України Павло Петренко, передає портал "Забута спадщина".

 Фото: "Забута спадщина"

"Сьогодні можу вперше анонсувати слухання великої справи, яку розпочало Міністерство юстиції в Амстердамі щодо українського скіфського золота, яке було викрадено окупантами.

Зараз воно знаходиться на території Нідерландів, і ми виграли першу інстанцію в Амстердамі, де суд визнав, що ці цінності є українськими. 11-12 березня поточного року буде слухання в апеляційній інстанції", - зазначив він.

При цьому Петренко наголосив, що особисто представлятиме нашу країну на слуханні. "Ми маємо чітку юридичну позицію, я буду представляти інтереси уряду у цьому процесі, і дуже розраховую, що це буде чергове рішення на користь України у юридичній війні з державою-агресором", - сказав він.

Дивіться також:

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

Суд щодо "скіфського золота". Шанси сторін на тлі міжнародного права

Все за темою "Скіфи"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.