У США помер моряк, який став відомим завдяки фото «Поцілунок на Таймс-Сквер»

У віці 95 років помер моряк Джордж Мендонса, який зображений на відомому фото часів Другої світової війни «Поцілунок на Таймс-Сквер».

Про це повідомляє Громадське із посиланням на NBC.

 Автором фото на Таймс-Сквер вважається фотокореспондент журналу Life Альфред Ейзенштадт

В останні роки чоловік жив в будинку для літніх людей в Мідлтауні у США, у нього була серцева недостатність.

Дочка Мендонса розповіла, що її батько дуже пишався знімком і довгі роки фотографія була для нього "важливою частиною його життя".

Знімок був зроблений 14 серпня 1945 року в день перемоги над Японією. Те, що на фото зображений саме Мендонса, згодом підтвердила система розпізнавання осіб.

В інтерв'ю журналістам Мендонса розповідав, що у день, коли було зроблене фото, перебував у відпустці, і, почувши про закінчення війни пішов на площу. Побачивши медсестру, він "відчув необхідність" поцілувати її, зазначав чоловік.

 Джордж Мендонс

Фото: NBC 

Дівчина на фото — Грета Циммер Фрідман. Вона померла у 2016 році у віці 93 років. Після закінчення війни вона і Мендонса подружилися і обмінювалися листівками, однак вони ніколи не були парою.

Фото за участю Мендонса і Фрідман стало своєрідним символом перемоги у Другій світовій війні.

Читайте також:

"Прапор над Іводзімою": історія однієї фотографії

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.