Камені для Стоунхенджа, схоже, тягли волоком на санях – археологи

Нові розкопки на британських островах дали чергове підтвердження теорії про те, що гігантські камені Стоунхенджа були доставлені на місце сушею.

Про це повідомляє Бабель із посиланням на The Guardian.

 Фото: Pexels / Pixabay

Теорія про те, що камені для мегалітичної споруди доставили морем, втрачає свої позиції, особливо після того як провалилися три експерименти з камінням на плотах.

Тепер же вчені знайшли підтвердження того, що принаймні 80 з менших каменів внутрішнього кільця Стоунхенджа — блакитних колон — були доставлені на місце саме сушею.

Дослідження археологів підтверджують, що ці камені, можливо, були встановлені в іншому кам'яному колі, після чого їх перемістили на сотні кілометрів на південний схід. Однак причина такої "реконструкції" залишається невідомою.

Під час розкопок також виявили штучну платформу біля основи скелястого оголення, де, ймовірно, були вирубані блакитні колони.

Професор Колін Річардс, який розкопав єдиний у Британії мегалітовий кар'єр на Оркнейських островах, пояснив, що ця платформа, ймовірно, служила "вантажною станцією", з якої вирубані камені на дерев'яних волокушах вирушали в дорогу.

Читайте також:

Для побудови Стоунхендха використовували спеціальні "барабани" - археологи

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?