Камені для Стоунхенджа, схоже, тягли волоком на санях – археологи

Нові розкопки на британських островах дали чергове підтвердження теорії про те, що гігантські камені Стоунхенджа були доставлені на місце сушею.

Про це повідомляє Бабель із посиланням на The Guardian.

 Фото: Pexels / Pixabay

Теорія про те, що камені для мегалітичної споруди доставили морем, втрачає свої позиції, особливо після того як провалилися три експерименти з камінням на плотах.

Тепер же вчені знайшли підтвердження того, що принаймні 80 з менших каменів внутрішнього кільця Стоунхенджа — блакитних колон — були доставлені на місце саме сушею.

Дослідження археологів підтверджують, що ці камені, можливо, були встановлені в іншому кам'яному колі, після чого їх перемістили на сотні кілометрів на південний схід. Однак причина такої "реконструкції" залишається невідомою.

Під час розкопок також виявили штучну платформу біля основи скелястого оголення, де, ймовірно, були вирубані блакитні колони.

Професор Колін Річардс, який розкопав єдиний у Британії мегалітовий кар'єр на Оркнейських островах, пояснив, що ця платформа, ймовірно, служила "вантажною станцією", з якої вирубані камені на дерев'яних волокушах вирушали в дорогу.

Читайте також:

Для побудови Стоунхендха використовували спеціальні "барабани" - археологи

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.