Спецпроект

АНОНС: У Меморіалі Голодомору презентують книгу "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору"

Кандидат історичних наук Ярослав Папуга здійснив аналіз повідомлень світової преси та державних органів за межами СРСР про Голодомор-геноцид. 28 лютого в Києві він презентує свою книжку "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору".

Про це "Історичній правді" повідомили в Національному музеї "Меморіал Голодомору".

Більше 50 років радянська окупаційна влада намагалася приховувати свій злочин геноциду проти українського народу, вчинений у 30-х рр. ХХ ст. Міжнародна спільнота була проінформована про ситуацію у підрадянській Україні через звіти дипломатів та кореспондентів, але воліла не помічати голод, в результаті якого померли мільйони людей.

 

Кандидат історичних наук Ярослав Папуга здійснив аналіз повідомлень світової преси та державних органів за межами СРСР про Голодомор-геноцид. У своїй книзі "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору" він показав позицію міжнародної громадськості та владних структур Заходу щодо штучно створеного голоду.

Історик пояснив, як СРСР вдавалось приховувати злочин геноциду проти українців та чому політичні лідери більшості держав ігнорували повідомлення про Голодомор.

Учасники презентації:

Ярослав Папуга – кандидат історичних наук, автор книг "Змова мовчання: ставлення Заходу до Голодомору", "Західна Україна і Голодомор 1932-1933 років".

Олег Філюк – історик, музеєзнавець, власник видавництва, яке спеціалізується на історичній науково-популярній та навчальній літературі.

Олеся Стасюк – кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею "Меморіал жертв Голодомору".

Василь Марочко – доктор історичних наук, дослідник теми Голодомору-геноциду, автор понад 100 наукових праць.

28 лютого, четвер, 13.00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" (м. Київ, вул. Лаврська, 3).

Організатор: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору". 

Вхід вільний.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.