У столиці відкрився Музей сім'ї та родоводу. ФОТО

При Центрі у справах сім’ї та жінок Шевченківського району Києва відкрився Музей сім'ї та родоводу.

Своєю метою музей визначив пропагування сімейних цінностей, сприяння духовному і фізичному розвитку сім'ї, повідомляє газета "Вечірній Київ".

Це відбуватиметься через реалізацію програм Центру "Мій родовід: майбутнє з минулого" та "Інститут щасливої сім'ї".

 Фото: Вечірній Київ

"Україна матиме гідне майбутнє лише в тому разі, якщо серйозно займатиметься "проектуванням" свого національного духовного та інтелектуального простору, "реставрацією" необхідних нам сьогодні історичних подій – смислів. Вони допоможуть нам усвідомлювати себе як націю, народ, державу. Пізнання історичної спадщини необхідно для того, щоб добре розпорядитися нашим історичним скарбом. Усе, що відбулося з нашими предками, так чи інакше  впливає на нас", — переконаний депутат Київради Олександр Бродський, який ініціював створення музею.

 Фото: "Вечірній Київ"

Для дослідження родоводу в музеї є алгоритм пошуку інформації, адреси й телефони державних архівів. Відвідувачі можуть ознайомитися з методиками досліджень, генеалогічними схемами, родинним фотоколажем, а також інформацією про те, "як родовід впливає на наше життя".

Торік проект "Музей сім’ї та родоводу" здобув перемогу у міському конкурсі проектів "Громадська перспектива: прозора влада та активна громада".

Адреса Музею сім'ї та родоводу - вул. Олени Теліги, 43.

 

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням