Рада таки визначилася з новою назвою Дніпропетровської області

Народні депутати проголосували за те, щоб внести до порядку денного десятої сесії Верховної ради і направити до Конституційного суду законопроект щодо внесення змін до статті 133 Конституції України щодо перейменування Дніпропетровської області (№9310-1) на Січеславську.

За відповідне рішення віддали свої голоси 240 парламентарів – повідомляє Українська Правда.

 

Всього у Раді було два законопроекти 9310, ініційований президентом Петром Порошенком, щодо перейменування Дніпропетровської області у Дніпровську, а також проект закону №9310-1 щодо перейменування у Січеславську область, поданий рядом народних депутатів.

Більшість виступаючих нардепів закликали голосувати саме за перейменування у Січеславську область. Представники фракції "Блок Петра Порошенка" наголошували, що голосувати треба за два законопроекти, оскільки свій проект закону про перейменування у Дніпровську область президент вніс після того, як у листопаді 2018 року було провалено голосування за назву " Січеславська".

Спікер парламенту Андрій Парубій також закликав голосувати за обидва документи, зазначивши, що це не заборонено законом.

Проте голосів за законопроект щодо перейменування Дніпропетровської області у Дніпровську не набралося. За це проголосували всього 144 нардепи, із необхідних 226.

Згідно з процедурою, законопроект про внесення змін до Конституції України може бути розглянутий Верховною Радою тільки за наявності висновку Конституційного суду щодо відповідності ініціативи вимогам ст. 157 і 158 Основного закону.

Після отримання висновків КС парламент може ухвалити в першому читанні такий законопроект не менше, ніж 226 голосами.

І лише на наступній черговій сесії, Верховна Рада може голосувати за нього для прийняття в цілому. Для цього потрібно не менше 300 голосів парламентаріїв. Така процедура встановлена Конституцією України.

Читайте також:

Кропивницька область — так, Січеславська — ні. Результати голосування у Верховній Раді

Січеславська – ТАК! Активісти нагадали депутатам, хто такий Петровський? ФОТО

"Декомунізувати не можна залишити". Дніпропетровська чи Січеславська?

Дмитро Яворницький. "Козацький Батько" з Січеслава-Дніпра

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.