Спецпроект

​Архіви першої міжнародної конференції про Голодомор стали доступні в Інтернеті

Канадські науковці оцифрували архіви симпозіуму 25—26 березня 1983 року в Університеті Квебеку, присвяченого Голодомору 1932—1933 років.

Архів містить відеозаписи виступів, дискусій англійською, французькою та українською мовами, передає Радіо "Свобода".

Його оцифруванням займалася команда вчених з Монреаля, де розташований Університет Квебеку, під керівництвом Юрія Лугового і Зорянни Гриценко-Лугової. За словами Лугового, через недосконалість тодішніх засобів відеозапису, був ризик втрати відеоархіву конференції, який являє вже історичну цінність.

Магнітна плівка, на яку був записаний 14-годинний фільм про конфренцію, дуже крихка, тож науковцям доводилося працювати з нею вкрай обережно.

"Проект реставрації Першого міжнародного симпозіуму, який відбувся 1983 року у Монреалі, надає сучасним дослідникам про Голодомор, унікальний запис ранніх досліджень, проведених науковцями в українській діаспорі. Це був час, коли Радянський Союз заперечував факт Голодомору, архіви були закриті, а ті, хто пережив Великий Голод, боялись про це згадувати", – роз’яснив Радіо Свобода важливість проекту Юрій Луговий.

Стоп-кадр з відеозапису одного із засідань конференції в Монреалі в 1983 році

Онлайн-архіви симпозіуму 1983 року мають посилання на інші сайти, в яких ідеться про історію і вивчення Голодомору. 

Переглянути відеоархів можна на YouTube.

Після оцифрування матеріалів самої конференції (симпозіуму) 1983 року, експерти тепер опрацьовують і записи громадських презентацій, що відбулися тоді.

Окрім того, команда працює над відновленням ранніх інтерв’ю, які записали науковці зі свідками Голодомору, які емігрували до Канади.

ДОВІДКА:

Організаторами конференції в Університеті Квебеку в 1983 році були професор Роман Сербин і доктор Богдан Кравченко за підтримки монреальського Міжуніверситетського центру європейських досліджень (ICES/CIEE).

Відеозапис здійснювала команда з Університету Конкордія, до складу якої тоді входив Юрій Луговий.

"Унікальність конференції полягала в тому, що на ній не лише розглянуто, яким чином Сталін знищував голодом українських селян, але й те, як відбулось нищення українських національних еліт, української церкви, мови, культури – всіх якостей, які зробили українців нацією", – зазначив Сербин у коментарі Радіо "Свобода".

Симпозіум відкривав професор Університету Конкордія Рассел Брін. З ґрунтовною розвідкою причин і наслідків Голодомору виступив дослідник Гарвардського інституту українських студій (США) Джеймс Мейс. У 1986–1990 роках Мейс координував комісію Конгресу США із вивчення голоду 1932–1933 років в Україні.

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях

Універсал писали у Малій Раді. Есери запропонували дуже короткий текст. Утім багатьом присутнім він здався надто радикальним. Тоді свій варіант запропонував Володимир Винниченко

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.