Археологи США знайшли пристрій для татуювань віком 2000 років. ФОТО

Археологи Університету штату Вашингтон (м. Пуллменн) знайшли найдавніший пристрій для татуювань на заході Північної Америки.

Інструмент було виготовлено біля 2000 років тому індіанцями доісторичної культури анасазі (стародавні пуебло) в часи Ери виготовлювачів кошиків II на території сучасного штату Юта, повідомляє EurekAlert.

Його руків’я зроблене зі сумаха трилопатевого, а робоча частина – з колючок кактуса.

На інструмент завбільшки з кулькову ручку випадково натрапив аспірант-антрополог Ендрю Гіллрет-Браун під час інвентаризації археологічних матеріалів, які понад 40 років зберігалися у сховищі. Він і став провідним автором статті про татуювальний пристрій, опублікованої в Journal of Archaeological Science: Reports.

 2000-річна знахідка Гіллрета-Брауна. Фото: Bob Hubner/WSU

Його відкриття відсуває найдавніше свідчення про виконання татуювань у західній частині Північної Америки на більш, як тисячоліття. Це дає науковцям змогу поглянути на життя доісторичних людей, чиї звичаї та культура зараз здебільшого забуті.

"Коли я вперше витяг його з музейної коробки й зрозумів, що це могло бути, я був у захваті", – говорить Гіллрет-Браун.

До цього найдавніші інструменти для татуювань, знайдені в штатах Аризона та Нью-Мексико, датувалися між 1100 і 1280 роками.

Пристрій складається з руків’я завдовжки 3 ½ дюйми (8,9 см), зробленого з дерева сумаха, до кінця якого прив’язані листками рослини юка дві паралельні колючки кактуса, голки яких забрудені чорною речовиною.

"Залишки татуювального пігменту відразу привернули мою увагу як свідчення того, що це був інструмент для татуювань", – каже Гіллрет-Браун.

Аспірант дослідив голки під скануючим електронним мікроскопом, за допомогою рентгенівського флуоресцентного та енергорозсіюючого рентгенівського аналізів. Для перевірки він навіть зробив кілька татуювань на свинячий шкірі за домогою репліки знайденого інструмента.

Гіллрет-Браун побачив кристалічну структуру пігменту й визначив, що вона, нгайімовірніше, містила вуглець – поширений елемент у татуюваннях та художніх розписах тіла.

За словами вченого, знахідка "має велику вагу для розуміння, як люди вибудовували стосунки і як у минулому позначався статус людини в час, коли зростала густота населення на Південному заході".

Як повідомлялося, на Вінниччині археологи під час розкопок вперше за 90 років виявили римську бронзову посудину

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.