Археологи США знайшли пристрій для татуювань віком 2000 років. ФОТО

Археологи Університету штату Вашингтон (м. Пуллменн) знайшли найдавніший пристрій для татуювань на заході Північної Америки.

Інструмент було виготовлено біля 2000 років тому індіанцями доісторичної культури анасазі (стародавні пуебло) в часи Ери виготовлювачів кошиків II на території сучасного штату Юта, повідомляє EurekAlert.

Його руків’я зроблене зі сумаха трилопатевого, а робоча частина – з колючок кактуса.

На інструмент завбільшки з кулькову ручку випадково натрапив аспірант-антрополог Ендрю Гіллрет-Браун під час інвентаризації археологічних матеріалів, які понад 40 років зберігалися у сховищі. Він і став провідним автором статті про татуювальний пристрій, опублікованої в Journal of Archaeological Science: Reports.

 2000-річна знахідка Гіллрета-Брауна. Фото: Bob Hubner/WSU

Його відкриття відсуває найдавніше свідчення про виконання татуювань у західній частині Північної Америки на більш, як тисячоліття. Це дає науковцям змогу поглянути на життя доісторичних людей, чиї звичаї та культура зараз здебільшого забуті.

"Коли я вперше витяг його з музейної коробки й зрозумів, що це могло бути, я був у захваті", – говорить Гіллрет-Браун.

До цього найдавніші інструменти для татуювань, знайдені в штатах Аризона та Нью-Мексико, датувалися між 1100 і 1280 роками.

Пристрій складається з руків’я завдовжки 3 ½ дюйми (8,9 см), зробленого з дерева сумаха, до кінця якого прив’язані листками рослини юка дві паралельні колючки кактуса, голки яких забрудені чорною речовиною.

"Залишки татуювального пігменту відразу привернули мою увагу як свідчення того, що це був інструмент для татуювань", – каже Гіллрет-Браун.

Аспірант дослідив голки під скануючим електронним мікроскопом, за допомогою рентгенівського флуоресцентного та енергорозсіюючого рентгенівського аналізів. Для перевірки він навіть зробив кілька татуювань на свинячий шкірі за домогою репліки знайденого інструмента.

Гіллрет-Браун побачив кристалічну структуру пігменту й визначив, що вона, нгайімовірніше, містила вуглець – поширений елемент у татуюваннях та художніх розписах тіла.

За словами вченого, знахідка "має велику вагу для розуміння, як люди вибудовували стосунки і як у минулому позначався статус людини в час, коли зростала густота населення на Південному заході".

Як повідомлялося, на Вінниччині археологи під час розкопок вперше за 90 років виявили римську бронзову посудину

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря