Унікальні печери Тернопільщини можуть потрапити до спадщини ЮНЕСКО

На Тернопільщині розташована унікальна система печер і серед них найбільша у світі гіпсова печера «Оптимістична». Україна пропонує внести їх до об'єктів всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак під час робочої поїздки на Тернопільщину, повідомляє Укрінформ із посиланням на сайт Мінприроди.

 Печера "Оптимістична"

Фото: optymistychna.com

"Тернопільщина відома всьому світу своїми унікальними природними об'єктами. Подібної системи печер більше немає на європейському континенті. Схожі печери є тільки на території Сполучених Штатів Америки.

Думаю, нікого не треба переконувати, що такі об'єкти природи насправді належать не одній країні, а є природним багатством людства, тому ми ініціювали занесення тернопільських печер до об'єктів всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО", - розповів Семерак.

Він зазначив, що Мінприроди провело попередні консультації з Інститутом геологічних наук України, а також до цього процесу залучено Тернопільську ОДА.

"Нас підтримують і науковці, і обласна адміністрація. Вже відбулася підготовча нарада на рівні обласної влади та спелеологів, є домовленості про створення робочої групи, яка формуватиме пропозиції для занесення цієї унікальної мережі печер до попереднього списку об'єктів ЮНЕСКО, як це передбачено процедурою", - пояснив міністр.

Зокрема, пропонується внесення до цього списку печери "Оптимістична", довжина розвіданих ходів якої сягає 214 км. Раніше її було включено до Книги рекордів Гіннеса як найбільшу в світі гіпсову печеру і як другу за загальною довжиною печерних ходів у світі. "Оптимістична" поступається лише печерній системі Мамонтова-Флінт-Рідж у США.

Довідково. Загалом система печер Тернопільщини налічує більше сотні печер. Серед них: Озерна (Блакитні озера) – 83 кілометри 400 метрів, Млинки – 14 кілометрів 330 метрів, Вертеба – 7 кілометрів 820 метрів і багато інших, розташованих неподалік від сіл Кривче, Королівка, Шупарка, Городок, Сковятин, Угрінь, Улашківці, Кудринці, Сапогов, Збручанське, Міжгір'я.

Більшість цих печер мають статус пам’яток природи загальнодержавного або місцевого значення і входять до складу національного природного парку "Дністровський каньйон", а зараз із ініціативи Мінприроди вони можуть увійти до переліку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Також Національна комісія України ЮНЕСКО підтримала пропозицію Національної академії наук України оголосити 2025 рік Міжнародним роком печер і карсту.

Читайте також:

Ритуальні ями та інші знахідки — археолог розповів про відкриття в трипільській печері

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях

Універсал писали у Малій Раді. Есери запропонували дуже короткий текст. Утім багатьом присутнім він здався надто радикальним. Тоді свій варіант запропонував Володимир Винниченко

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.