Археологи виявили в Польщі майстерню епохи неадертальців

У Петрашині (Сілезьке воєводство, Польща) археологи знайшли майстерню з обробки кременю, якій 60 тисяч років. У ній виявлено 17 тисяч кам'яних артефактів.

Про це повідомляє УНН з посиланням на Польське радіо.

 Фото: A. Wiśniewski/naukawpolsce.pap.pl

"На березі річки в Петрашині ми відкрили невідому раніше кількість крем'яних предметів", - сказав Польському агентству преси доктор наук Анджей Вісьньовський з Інституту археології Вроцлавського університету.

Польський вчений з 2018 року веде там розкопки з дослідниками з Інституту еволюційної антропології Макаса Планка в Лейпцигу в рамках проекту Національного центру науки.

За його оцінкою, це перша така велика майстерня неандертальців в Центральній Європі, що знаходиться під печерами. До сих пір вчені вважали, що таке велике скупчення кам'яних інструментів в одному місці почало з'являтися значно пізніше, разом з сучасною людиною.

Анджей Вісьньовський підкреслив, що ця знахідка показує, що, всупереч колишнім гіпотезам, неандертальці мали досить добре розвинену громадську і територіальну організацію, схожу на ту, яка властива сучасній людині.

Неандертальці (Homo neanderthalensis) - "близькі родичі" сучасної людини (Homo sapiens) – з'явилися на території Польщі майже 300 тисяч років тому. Найдавніші кам'яні інструменти, відкриті над Віслою, налічують понад 200 тисяч років, а останки неандертальців – понад 100 тисяч років.

Читайте також:

Археологи США знайшли пристрій для татуювань віком 2000 років. ФОТО

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…