Польська дипломат розкритикувала лист посольства щодо програми про Бандеру

"Бачать тріску в оці сусіда та не зауважують колоди у власному". Екс-заступник міністра закордонних справ Польщі Катажина Пелчиньска-Наленч прокоментувала у "Фейсбуці" лист Посольства Польщі в Києві, у якому критикували історичну програму про Бандеру на українському телебаченні.

Про це пише "Польсько-український портал".

У своєму дописі вона зазначила, що польська влада таким листом добʼється зворотної від бажаної реакції – українці ще більше захищатимуть своє суверенне право обговорювати історичних персонажів. 

 Катажина Пелчиньска-Наленч. Фото: Wiadomości - Onet

"Посольство Польщі в Києві написало протестного листа щодо телепередачі, в якій "відбілювали Бандеру", – пише Катажина Пелчиньска-Наленч. – Ідеалізація Бандери – шкідлива і, безумовно, не сприяє покращенню польсько-українських відносин. Однак такі листи зумовлюють протилежний від бажаного ефект – лише заохочують іншу сторону продовжувати висловлювати своє бачення.

Успішнішими є складніші методи: конференції, навчальні програми, обміни молоддю, врешті, конструктивний діалог політиків та істориків. Хоча це не дає миттєвих результатів. Найгірше, що такий лист виставляє нас на посміх. Повчати українців, що ключовим для публічних мас-медіа є "збереження обʼєктивності, фактологічності та суворе дотримання залізних правил журналістики", – неприйнятно. На жаль, у цій ситуації пасує прислівʼя "бачити тріску в оці сусіда та не зауважувати колоди у власному". У сфері якісних публічних медіа ми не найкращий приклад для України".

8 квітня Посольство Польщі в Україні висловило  в листі "глибоке обурення формою та змістом програми "Розсекречена історія. Страсті за Бандерою", яку 6 квітня транслював телеканал "UA:Перший".   

ДОВІДКА:

Катажина Пелчиньска-Наленч – польська політолог, соціолог, експерт зі східноєвропейських питань. У 2012–2014 роках обіймала посаду заступника міністра закордонних справ Польщі. У 2014–2016 роках була послом Польщі в Росії. Від 2016 року працює у Фонді імені Стефана Баторія.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.