Польська дипломат розкритикувала лист посольства щодо програми про Бандеру

"Бачать тріску в оці сусіда та не зауважують колоди у власному". Екс-заступник міністра закордонних справ Польщі Катажина Пелчиньска-Наленч прокоментувала у "Фейсбуці" лист Посольства Польщі в Києві, у якому критикували історичну програму про Бандеру на українському телебаченні.

Про це пише "Польсько-український портал".

У своєму дописі вона зазначила, що польська влада таким листом добʼється зворотної від бажаної реакції – українці ще більше захищатимуть своє суверенне право обговорювати історичних персонажів. 

 Катажина Пелчиньска-Наленч. Фото: Wiadomości - Onet

"Посольство Польщі в Києві написало протестного листа щодо телепередачі, в якій "відбілювали Бандеру", – пише Катажина Пелчиньска-Наленч. – Ідеалізація Бандери – шкідлива і, безумовно, не сприяє покращенню польсько-українських відносин. Однак такі листи зумовлюють протилежний від бажаного ефект – лише заохочують іншу сторону продовжувати висловлювати своє бачення.

Успішнішими є складніші методи: конференції, навчальні програми, обміни молоддю, врешті, конструктивний діалог політиків та істориків. Хоча це не дає миттєвих результатів. Найгірше, що такий лист виставляє нас на посміх. Повчати українців, що ключовим для публічних мас-медіа є "збереження обʼєктивності, фактологічності та суворе дотримання залізних правил журналістики", – неприйнятно. На жаль, у цій ситуації пасує прислівʼя "бачити тріску в оці сусіда та не зауважувати колоди у власному". У сфері якісних публічних медіа ми не найкращий приклад для України".

8 квітня Посольство Польщі в Україні висловило  в листі "глибоке обурення формою та змістом програми "Розсекречена історія. Страсті за Бандерою", яку 6 квітня транслював телеканал "UA:Перший".   

ДОВІДКА:

Катажина Пелчиньска-Наленч – польська політолог, соціолог, експерт зі східноєвропейських питань. У 2012–2014 роках обіймала посаду заступника міністра закордонних справ Польщі. У 2014–2016 роках була послом Польщі в Росії. Від 2016 року працює у Фонді імені Стефана Баторія.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.