Більше половини українців підтримували Майдан – результати дослідження

52% українців підтримували Майдан, 6% - підтримували діючу владу, 25% - не підтримували ні Майдан, ні владу, 10% відповіли, що “тоді для мене це було неважливо”, 7% опитаних було важко відповісти.

Такі результати Всеукраїнського соціологічного дослідження про ставлення українців до Революції Гідності та шляхи меморіалізації її подій та учасників, яке провели через 5 років після тих подій, йдеться на сайті УІНП.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

Результати презентували 16 квітня в УКРІНФОРМі під час дискусії "5 років після Майдану: хиткі дороговкази пам'яті".

 

"Близько 16% учасників дослідження брали особисту участь в подіях Майдану, 32 % активно відстежували ці процеси. А решта сформувало свої уявлення про Майдан з інших джерел – з розмов, зі ЗМІ, з соцмереж", - розповіла соціолог, керівник Українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" Наталя Зайцева-Чіпак.

Мешканці Заходу і Центру частіше, ніж інші, трактують події Революції Гідності як боротьбу за права громадян і незалежність України. Мешканці Півдня і Сходу – як переворот за підтримки країн заходу чи опозиції.

Подібний тренд спостерігається й за мовною ознакою. Чим багатшим і освіченішим є респондент, тим частіше він трактує Революцію Гідності як прояв громадської активності, на противагу нав'язаного кимось акту, - йдеться у дослідженні.

 
 

Результати дослідження свідчать, що негативні події, які відбувалися на Майдані, як от побиття пікетувальників, розстріли, витісняють позитивні. Лише 7% опитаних можуть згадати позитивні ініціативи Майдану, як от Автомайдан, мистецьку сотню та ін. Прихильники Майдану найбільше запам'ятали героїзм людей, Небесну сотню, тоді як опоненти – напади на силовиків.

"Розчарування стосується не самої Революцїі Гідності, а подій, які відбулися потім", - пояснила Наталя Зайцева-Чіпак.

Вона наголосила, що створення Музею Революції Гідності могло б допомогти об’єднати пам’ять українців.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

"Результати цього соцдослідження загрозливі. Вони свідчать про те, що пам'ять про Майдан є під загрозою. Українці – нація, яка не вміє пам'ятати. Це пов'язано з тим, що роками їм не дозволяли цього робити. Тоталітарні режими несли небезпеку і було безпечніше не пам'ятати.

Також події, пов'язані з війною, витісняють пам'ять про Майдан. Чому ми забуваємо про Майдан? Тому що комусь вигідно, щоб ми про це забули. Ми маємо ще навчитися пам'ятати про своє минуле.

Думаю, що однією із причин реваншу після Помаранчевої революції було її забуття. Все, що після неї залишилось в суспільному просторі, це напівстерті написи", - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Він наголосив, зберегти пам'ять про Майдан допоможе збір і фіксація свідчень, а також календар – нагадування в певний час про події Майдану.

"Принаймні два рази в рік ми повинні нагадувати суспільству про події Майдану та про його цінності. Добре, що створено команду Музею Революції Гідності. Те, що дуже необхідно, але в цьому ми маємо найменше зрушень – Будівництво Музею Майдану", - сказав Володимир В’ятрович.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

Дослідження замовив Національний музей Революції Гідності з метою з'ясувати, наскільки українці пам'ятають події та фігурантів Майдану, як до них ставляться та які форми меморіалізації та презентації Революції Гідності вважають доцільними.

Підсумки дослідження повинні зорієнтувати Музей у розробленні подальших комеморативних практик, наукових, освітніх і культурних програм, дискусійних майданчиків, виставок, а в далекій перспективі – допомогти створити інфраструктуру пам'яті та багатодисциплінарну платформу критичного переосмислення історії, розвитку громадянського активізму, консолідації суспільства.

Читайте також:

Музей Майдану презентував книгу та відеопроект про Героїв Небесної Сотні

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.