На ЧАЕС обирають ескіз муралу. ФОТО

Розпочалося голосування за ескіз муралу, який створять на Чорнобильській АЕС. Мурал розташують на стіні машинного залу.

Прес-служба Чорнобильської атомної електростанції опублікувала 24 ескізи муралів, один із яких втілять на стіні машинного залу ЧАЕС, передає "Хмарочос".

Мурал займатиме площу 18,5 на 57,9 метра.

Переможця визначить журі 31 травня. На вибір впиватимуть і результати голосування на сторінці станції у "Фейсбуці". Кожні 100 вподобань під ескізом забезпечать учаснику конкурсу один додатковий бал. За переше місце передбачена нагорода в 5 тисяч гривень та екскурсія на ЧАЕС.

Поки з великим відривом (3,5 тис. лайків) лідирує ескіз Миколи Трипольського, на якому зображено коміка Джорджа Карліна, автора фрази «Планета в порядку, це людям капець».

Така концепція відображає події, що відбуваються після вибуху в зоні ЧАЕС, зокрема різноманіття флори і фауни після того, як із зони пішли люди. У лівому кутку буде розташований QR-код, при зчитуванні якого відкривається знаменитий виступ.

 
Ескіз Миколи Трипольського.
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»

На другому місці наразі перебуває ескіз Валерія Коршунова «Погляд у майбутнє» (1700 лайків).

Його проект "закликає подивитись у можливе майбутнє ЧАЕС, де новітні технології, наукові дослідження, та проста робота людей можуть створити майбутнє, що змінить ставлення до ЧАЕС".

 

Валерій Коршунов. «Погляд у майбутнє».
FB Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»

Третьою за кількістю вподобань (739) є робота Дарії Полєвої "Сила людської помилки". 

"Одна помилка — ціла низка наслідків. Місто, яке ніколи не буде жити колишнім життям", — так описує свою концепцію авторка. 

 

Ескіз Дарії Полєвої "Сила людської помилки". 
FB Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»

Усі інші ескізи (24 шт) можна проглянути на сторінці  Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» у "Фейсбуці".

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?