АНОНС: Архівна служба покаже оригінал Акта проголошення незалежності України

22-23 серпня в приміщенні комплексу центральних архівів у Києві експонуватимуть оригінал Акта проголошення незалежності України.

Текст Акта проголошення незалежності України написав народний депутат, колишній політв'язень радянських концтаборів Левко Лук'яненко 23 серпня 1991 року.

 

До того часу стало зрозуміло, що заколот консерватино налаштованих комуністичних фукнціонерів із Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП) проти Михайла Горбачова і його політики "перебудови" провалився. 

"23-го числа на 10-ту годину зiбралася Народна рада. Я подумав, що це унiкальний момент. Ми розумiємо, що комуністи програли і тепер "залицяються" до нас... Я тодi встав i сказав: "У нас настiльки унiкальний момент, що ми повиннi вирішити основне завдання: проголосити Україну самостiйною державою. Якщо ми зараз цього не зробимо – не зможемо нiколи", – згадував пізніше Лук'яненко.

Постанову про ухвалення Акта Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук поставив на голосування наступного дня, 24 серпня.

346 депутатів (у тому числі й комуністи) проголосували "за". Так Україна вийшла зі складу СРСР і стала незалежною державою.

 
Левко Лук'яненко зачитує Акт на Софійській площі Києва

22-23 серпня, четвер-п'ятниця,

Місце: приміщення комплексу архівних споруд центральних державних архівів України (Київ, вул. Солом'янська, 24).

Організатори: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України та Державна архівна служба України.

Вхід вільний за наявності посвідчення особи.

  

Дивіться також:

1 грудня 1991 року. Як українці підтримали депутатів. ФОТО

Роздуми над Днем Незалежності. В який день святкувати?

1990: мітингові пристрасті у Києві. ВІДЕО

Як воно було у 1991-му. Спогади учасників подій

Останні дні імперії. Звіти КГБ того часу. ДОКУМЕНТИ

Як Україна створила Радянський Союз...

...і як Україна ліквідувала Радянський Союз

Інші матеріали за темою "Незалежність"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.