Американець отримав привітання від російського моряка через 50 років. ФОТО

Житель Аляски Тайлер Іванофф пішов збирати дрова, а знайшов пляшку з посланням, залишеним ще 50 років тому.

Записка була написана російською мовою. Чоловік виклав її фото у своєму "Фейсбуці" і попросив підписників допомогти з перекладом, повідомляє українська служба Бі-Бі-Сі.

Автором послання виявився тодішній член екіпажу радянського судна "Сулак", який написав листа 20 червня 1969 року.

Російські ЗМІ з'ясували, що його звали Анатолій Боцаненко і він мав звання капітана.

Тайлер Іванофф розповів, що шукав дрова приблизно за 30 км на захід від селища Шишмарьов, коли йому на очі потрапила пляшка з пластиковою пробкою.

 
Пляшка, у якій була записки
FB Tyler Ivanoff

"Щоб витягнути її, мені довелося докласти чимало зусиль - я відкрив пляшку зубами", - сказав містер Іванофф виданню The Nome Nugget.

"Всередині вона була сухою, там пахло вином чи якимось іншим алкоголем. Записка теж була сухою", - додав він.

З допомогою користувачів "Фейсбуку" російський текст швидко переклали:

"Щирі вітання від російського флоту Далекосхідного пароплавства ВРХФ "Сулак". Вітаю вас, хто знайде цю пляшку, просимо повідомити за адресою місто Владивосток всьому екіпажу. Бажаємо вам хорошого здоров'я, довгих років життя і щасливого плавання. 20 червня, 1969".

Записка з пляшки виявилася сухою і неушкодженою
Записка з пляшки виявилася сухою і неушкодженою
FB TYLER IVANOFF

Коли канал "Росія-1" показав 86-літньому Боцаненку зображення записки, він розчулився до сліз. На судні "Сулак" пан Боцаненко ходив до 1970 року.

Тайлер Іванофф у своєму "Фейсбуці" зазначив, що "це дуже круто, як маленьке фото виросло в історію", і сказав, що одного дня, можливо, теж викине в море послання у пляшці.

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».