Сюргюн впродовж півстоліття. Документи КГБ про повернення кримських татар на Батьківщину доступні онлайн

Як КГБ запобігав (не) поверненню кримських татар до власних домівок? 99 документів про майже півстолітню історію повернення киримли із заслання, напередодні роковин депортації оприлюднили Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ.

Згідно з графіком НКВД, операція по «детатаризації» Криму мала розпочатися рано-вранці 18 травня. Вже 20 травня 1944 р. заступник чекісти І. Сєров та Кобулов доповідали вищому партійно-державному керівництву про те, що запланована операція по депортації кримських татар завершена о 16 годині 20 травня.

У ході її було депортовано 180.014 чоловік. Якщо врахувати кількість мобілізованого “спецконтингенту”, направленого на провідні промислові об’єкти країни, то загальна кількість вивезених татар становила 191.044 особи. Кримські татари називають ці страшні дні – "Сюргюн", що перекладається, як "висланий", "вигнанець".

Цілий народ відповідно до рішення Сталіна був визнаний «зрадником»… Почалася майже півстолітня історія боротьби кримських татар за свої права, і найголовніше з них – повернутися на Батьківщину.

 
Інформаційне повідомлення до ЦК Компартії УРСР про настрої серед кримськотатарського населення, проведення ними страйків, збурення місцевого населення

У боротьбі за свої права кримські татари вибрали шлях ненасильницької боротьби. Методи були різними: самоспалення, голодування, колективні звернення, маніфестації, нелегальне повернення у Крим. Сталін визначив киримли «народом зрадником», але самі кримські татари у другій половині ХХ століття стали народом-дисидентом.

«Коли Союз вже помалу почав валитися, розпочалося і поступове, ще заборонене, повернення киримли на Батьківщину. КГБ інформував керівництво УРСР, що станом на липень 1987 року в Криму було трохи більше 20 тисяч кримських татар. В липні 1990-го до Криму повернулося більше 80 тисяч киримли. А у вересні їх було вже більше 100 тисяч»,  розповідає про моніторинг та реагування КГБ на повернення киримли, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

«Шлях додому не був легким. Це була боротьба, це був тихий, але все ж спротив. Серед оприлюднених документів є листівки та доповідні про голодування Мустафи Джемілєва. Відомості про «смолоскипа свободи» кримськотатарського народу – Мусу Мамута та його акт самоспалення. Звернення, маніфести, спроби достукатись до найвищого керівництва Союзу…Всього сьогодні оприлюднено 99 документів із архіву КГБ»,  резюмує Когут.

 
Листівка із закликом виступати на захист Мустафи Абдуджеміля (Джемілєва), арештованого за політичні погляди органами КГБ 

З колекцією документів КГБ про повернення кримських татар на Батьківщину можна ознайомитися за адресою Електронного ахіву українського визвольного руху 

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 25 000 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа.

Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.