Сюргюн впродовж півстоліття. Документи КГБ про повернення кримських татар на Батьківщину доступні онлайн

Як КГБ запобігав (не) поверненню кримських татар до власних домівок? 99 документів про майже півстолітню історію повернення киримли із заслання, напередодні роковин депортації оприлюднили Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ.

Згідно з графіком НКВД, операція по «детатаризації» Криму мала розпочатися рано-вранці 18 травня. Вже 20 травня 1944 р. заступник чекісти І. Сєров та Кобулов доповідали вищому партійно-державному керівництву про те, що запланована операція по депортації кримських татар завершена о 16 годині 20 травня.

У ході її було депортовано 180.014 чоловік. Якщо врахувати кількість мобілізованого “спецконтингенту”, направленого на провідні промислові об’єкти країни, то загальна кількість вивезених татар становила 191.044 особи. Кримські татари називають ці страшні дні – "Сюргюн", що перекладається, як "висланий", "вигнанець".

Цілий народ відповідно до рішення Сталіна був визнаний «зрадником»… Почалася майже півстолітня історія боротьби кримських татар за свої права, і найголовніше з них – повернутися на Батьківщину.

 
Інформаційне повідомлення до ЦК Компартії УРСР про настрої серед кримськотатарського населення, проведення ними страйків, збурення місцевого населення

У боротьбі за свої права кримські татари вибрали шлях ненасильницької боротьби. Методи були різними: самоспалення, голодування, колективні звернення, маніфестації, нелегальне повернення у Крим. Сталін визначив киримли «народом зрадником», але самі кримські татари у другій половині ХХ століття стали народом-дисидентом.

«Коли Союз вже помалу почав валитися, розпочалося і поступове, ще заборонене, повернення киримли на Батьківщину. КГБ інформував керівництво УРСР, що станом на липень 1987 року в Криму було трохи більше 20 тисяч кримських татар. В липні 1990-го до Криму повернулося більше 80 тисяч киримли. А у вересні їх було вже більше 100 тисяч»,  розповідає про моніторинг та реагування КГБ на повернення киримли, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

«Шлях додому не був легким. Це була боротьба, це був тихий, але все ж спротив. Серед оприлюднених документів є листівки та доповідні про голодування Мустафи Джемілєва. Відомості про «смолоскипа свободи» кримськотатарського народу – Мусу Мамута та його акт самоспалення. Звернення, маніфести, спроби достукатись до найвищого керівництва Союзу…Всього сьогодні оприлюднено 99 документів із архіву КГБ»,  резюмує Когут.

 
Листівка із закликом виступати на захист Мустафи Абдуджеміля (Джемілєва), арештованого за політичні погляди органами КГБ 

З колекцією документів КГБ про повернення кримських татар на Батьківщину можна ознайомитися за адресою Електронного ахіву українського визвольного руху 

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 25 000 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа.

Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.