У Києві появився мурал із зображенням Петлюри

Виконана робота присвячена 140-й річниці від дня народження Симона Петлюри.

У Солом'янському районі Києва завершили створення мурала із зображенням голови Директорії УНР, отамана українських військ і флоту Симона Петлюри, повідомляє Корреспондент посилаючись на прес-службу КМДА.

 
Фото: facebook.com/kievcity.gov.ua

Мурал розташований на торцевій стіні житлового будинку на вулиці Зої Космодем'янської, 18. Робота присвячена 140-й річниці від дня народження Симона Петлюри.

Як розповіли автори мурала, творча група Kailas-V, на його створення пішло більш як 370 аерозолів з фарбою. Площа малюнка становить 150 квадратних метрів.

Малювали мурал протягом 5 днів. Дизайн мурала був виконаний на основі портрета Петлюри, створеного художником Артуром Орленовим.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.