Влада Білорусі не дозволила назвати на честь Йосипа Сталіна вулицю Мінська

Білоруська влада відмовилася перейменовувати вулицю Мінська на честь Йосипа Сталіна. Так само дозволу не дали й на встановлення бюста диктатору СРСР.

Відповідні ініціативи запропонували білоруські прихильники акції «Безсмертний полк», повідомляє білоруська служба Радіо «Свобода».

Валерій Драко з однодумцями написали листа до Адміністрації президента Республіки Білорусь, у якому закликали перейменувати на честь Сталіна вулицю, поставити його погруддя, а напис «Волгоград» біля пам’ятника на площі Перемоги в Мінську замінити на «Сталінград».

З АП клопотання спрямували в Академію наук. Науковці зібрали висновки міністерств культури, інформації та інших установ і дали офіційну відповідь, що ані вулиці, ані бюста Сталіну в столиці республіки поки не буде.

«Ми зраділи, що хоча б щось вдасться відновити! — розповідає Драко. — Але ось днями прийшла нова відмова за підписом заступника керівника Мінського міського виконкому, що наш білоруський народ неоднозначно ставиться до Сталіна й треба почекати. Нам хоча б перейменувати Волгоградську вулицю в Сталінградську. Там би й бюст поставили. Нам сказали, що, може, в новому мікрорайоні зроблять. Але новий мікрорайон – це нові погляди. Там почнуться мітинги проти цього. Треба вулиця нейтральна, де будинки менші, де людей менше живе. Поки такої вулиці нема», – сказав Драко.

За його словами, в Мінську навіть почали збирати гроші на встановлення пам’ятника Сталіну. На рахунку, каже Драко, вже біля 10 тисяч доларів.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.