Влада Білорусі не дозволила назвати на честь Йосипа Сталіна вулицю Мінська

Білоруська влада відмовилася перейменовувати вулицю Мінська на честь Йосипа Сталіна. Так само дозволу не дали й на встановлення бюста диктатору СРСР.

Відповідні ініціативи запропонували білоруські прихильники акції «Безсмертний полк», повідомляє білоруська служба Радіо «Свобода».

Валерій Драко з однодумцями написали листа до Адміністрації президента Республіки Білорусь, у якому закликали перейменувати на честь Сталіна вулицю, поставити його погруддя, а напис «Волгоград» біля пам’ятника на площі Перемоги в Мінську замінити на «Сталінград».

З АП клопотання спрямували в Академію наук. Науковці зібрали висновки міністерств культури, інформації та інших установ і дали офіційну відповідь, що ані вулиці, ані бюста Сталіну в столиці республіки поки не буде.

«Ми зраділи, що хоча б щось вдасться відновити! — розповідає Драко. — Але ось днями прийшла нова відмова за підписом заступника керівника Мінського міського виконкому, що наш білоруський народ неоднозначно ставиться до Сталіна й треба почекати. Нам хоча б перейменувати Волгоградську вулицю в Сталінградську. Там би й бюст поставили. Нам сказали, що, може, в новому мікрорайоні зроблять. Але новий мікрорайон – це нові погляди. Там почнуться мітинги проти цього. Треба вулиця нейтральна, де будинки менші, де людей менше живе. Поки такої вулиці нема», – сказав Драко.

За його словами, в Мінську навіть почали збирати гроші на встановлення пам’ятника Сталіну. На рахунку, каже Драко, вже біля 10 тисяч доларів.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.