Спецпроект

У Канаді вшанували повоєнну хвилю української іміграції. ФОТО

У канадському Галіфаксі відкрили меморіальну дошку "To The Shores of Freedom" ("Дo бepeгів надії") з нагоди вшанування повоєнної хвилі української іміграції до Канади.

Про це йдеться у повідомленні Укрінформ із посиланням на сторінцу торонтського радіо SOFU Radio у Facebook.

 
Фото: SOFU Radio

«У суботу, 25 травня 2019р. в Музеї іміграції Pier 21 в м.Галіфакс, Канада, відбулася важлива подія - відкриття меморіальної дошки, присвяченої повоєнній хвилі іміґрації українців до Канади», - йдеться у повідомленні.

 
Фото: SOFU Radio

Як зазначається, проект започаткований та здійснений Ліґою українок Канади за підтримки Ліґи українців Канади (до 1993 р. Ліґа визволення України – ред).

Засновниками обох Ліґ були повоєнні емігранти - політичні діячі та борці за волю України, які через переслідування на Батьківщині змушені були шукати свободи і кращого життя за океаном, звідки продовжили боротьбу за Українську Державу. Саме сюди, до Pier 21, прибували емігранти з різних країн, і тому це місце дуже пам'ятне та емоційне.

 
Фото: SOFU Radio

Під час урочистої програми було показано спеціально створений документальний фільм, що розповідав про чотири хвилі еміграції українців до Канади, причини та умови переїзду українців сюди.

Над стрічкою працювали відома режисер Адріяна Лугова та консультанти Христина Бідяк та Іванка Баран Пиркис. Фільм справив сильне враження на присутніх.

 
Фото: SOFU Radio

Ведуча вечора Наталка Попович підписала для Музею свою книгу «Доля», яка розповідає про життєвий шлях Наталки Таланчук, довголітньої членкині Ліґи українок Канади (відділ Едмонтон).

Як йдеться в анотації, це правдива історія шляху жінки до волі, яку вона знайшла на гостинній канадській землі. Героїня пережила жахи війни, голоду і трудових таборів завдяки персональному кредо: цінуй життя, люби ближнього, роби добро і будуй своє життя.

 
Фото: SOFU Radio

Як відомо, Pier 21 (Причал 21) був кінцевим пунктом океанського лайнера та іміграційним відділом з 1928 по 1971 рік в Галіфаксі, Нова Шотландія, Канада. Понад 1 млн імігрантів приїхали до Канади через Pier 21.

Він є останнім з іміграційних пунктів Канади, які збереглися. Цей об'єкт часто порівнюють зі знаковим американським іміграційним шлюзом Елліс Айленд. У колишньому іміграційному пункті наразі розміщуються Канадський музей іміграції, коледж мистецтва та дизайну, магазині роздрібної торгівлі тощо.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.

Українська латинка в царській Росії?

У фонді Подільського духовної консисторії Державного архіву Хмельницької області потрапила на очі справа «О запрещении печатания азбук русского языка с применением польского алфавита». «А чи не йдеться про українську латинку?», – відразу подумалося, хоча важко уявити такий феномен у Російській імперії ХІХ століття