Переклад книги В’ятровича про польсько-українську війну 1940-х отримав відзнаку у Канаді

Історик Володимир В’ятрович та перекладачка Ксенія Мариняк отримали нагороду від канадського Літературного фонду імені Пітерсона за переклад книги “The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947”. В Україні видання відоме як «‎Друга польсько-українська війна 1942 — 1947»

Урочиста церемонія відбулася у Торонто (Канада), інформація про переможців цьогорічної перекладацької відзнаки зазначена на офіційній сторінці Літературного фонду імені Пітерсона

 

Володимир В'ятрович та Ксенія Мариняк отримали нагороду "На знак визнання того, що ця книга просуває нові дослідження та аналіз з української точки зору історично чутливого періоду в українсько-польських відносинах, які, безсумнівно, допоможуть згенерувати майбутні академічні дискусії на цю тему". 

У виступі на церемонії нагородження, автор підкреслив ключову роль перекладів іншими мовами книг з історії України. "Зараз найвища пора робити так, щоб історію україни знали не лише українці, а знав світ. І це потрібно не тільки для того, аби світ був повніший, аби одна із важливих частин світової історії — історія України — була відома всім. Це потрібно для розуміння сьогодення.

Щоб світ розумів, що сьогодні відбувається в Україні і довкола України, щоб світ усвідомив, що українці сьогодні захищають не тільки свою країну, а захищають світ — світ свободи —  і в цьому потребують допомоги та об'єднання зусиль. Я переконаний, що розповідаючи свою історію ми робимо Україну міцнішою і закладаємо основи для нашої підтримки вільними країнами. Дякую Фонду Стенлі Пітерсона, який допомагає світові зрозумвіти українську історію", — підкреслив історик та український парламентар Володимир В'ятрович.

Окрім "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" Літературний фонд імені Пітерсона  відзначив такі видання: "History of Ukraine-Rus' Volume 2" ("Історія України-Руси Том 2") автор — Михайло Грушевський, перекладачі — Іан Пресс і Таня Плавущак-Стех. Видання отримало ґран-прі; "Ukraine's Nuclear Disarmament: A History" ("‎Історія ядерного роззброєння України") автор — Юрій Костенко, перекладачі — Світлана Красинська, Лідія Воланська, Олена Дженнінгс; "Survival as Victory: Ukrainian Women in the Gulag" ("‎Жінки ГУЛАГу: жити — значить перемогти") авторка — Оксана Кісь, перекладач — Лідія Воланська; "Ukraine's Maidan, Russia's War" ("‎Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності") автор — Михайло Винницький, перекладач — Роман Клочко; "Blood Formula" ("‎Формула крові"), автор — Ілля Тітко, перекладач — Джеффри Стефанюк.

В'ятрович працював над книгою під час роботи в Українському науковому інституті Гарвардського університету в 2010—11 роках, а у 2011 році її опублікувало видавництво Києво-Могилянської академії. Спираючись на унікальні джерела радянських, німецьких, польських та архівів ОУН, Володимир В'ятрович розповів про донедавна малодосліджені історичні події збройного конфлікту між поляками та українцями, що вибухнув у 1942 році на Холмщині, перекинувся на Волинь і Галичину, і тривав до 1947 року. Автор приділив чимало уваги впливу політичних процесів на причини і перебіг воєнних дій, спробам налагодження співпраці між представниками двох сторін під час та після Другої світової війни, а також — ролі й місцю цієї війни в пам'яті обох народів. 

Англійськомовна версія книги вийшла під назвою "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" ("Гордіїв вузол. Друга польсько-українська війна 1942—1947") у канадському видавництві "Horner Press" наприкінці 2020 року. Польський переклад книги "Druga wojna polsko-ukraińska 1942-1947" вийшов 2013 року, видавець Management Academy Group. 

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В'ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб'єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб'єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

Повідомляється, що англійськомовне видання книги буде доступним для придбання на платформі Amazon.

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.