Переклад книги В’ятровича про польсько-українську війну 1940-х отримав відзнаку у Канаді

Історик Володимир В’ятрович та перекладачка Ксенія Мариняк отримали нагороду від канадського Літературного фонду імені Пітерсона за переклад книги “The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947”. В Україні видання відоме як «‎Друга польсько-українська війна 1942 — 1947»

Урочиста церемонія відбулася у Торонто (Канада), інформація про переможців цьогорічної перекладацької відзнаки зазначена на офіційній сторінці Літературного фонду імені Пітерсона

 

Володимир В'ятрович та Ксенія Мариняк отримали нагороду "На знак визнання того, що ця книга просуває нові дослідження та аналіз з української точки зору історично чутливого періоду в українсько-польських відносинах, які, безсумнівно, допоможуть згенерувати майбутні академічні дискусії на цю тему". 

У виступі на церемонії нагородження, автор підкреслив ключову роль перекладів іншими мовами книг з історії України. "Зараз найвища пора робити так, щоб історію україни знали не лише українці, а знав світ. І це потрібно не тільки для того, аби світ був повніший, аби одна із важливих частин світової історії — історія України — була відома всім. Це потрібно для розуміння сьогодення.

Щоб світ розумів, що сьогодні відбувається в Україні і довкола України, щоб світ усвідомив, що українці сьогодні захищають не тільки свою країну, а захищають світ — світ свободи —  і в цьому потребують допомоги та об'єднання зусиль. Я переконаний, що розповідаючи свою історію ми робимо Україну міцнішою і закладаємо основи для нашої підтримки вільними країнами. Дякую Фонду Стенлі Пітерсона, який допомагає світові зрозумвіти українську історію", — підкреслив історик та український парламентар Володимир В'ятрович.

Окрім "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" Літературний фонд імені Пітерсона  відзначив такі видання: "History of Ukraine-Rus' Volume 2" ("Історія України-Руси Том 2") автор — Михайло Грушевський, перекладачі — Іан Пресс і Таня Плавущак-Стех. Видання отримало ґран-прі; "Ukraine's Nuclear Disarmament: A History" ("‎Історія ядерного роззброєння України") автор — Юрій Костенко, перекладачі — Світлана Красинська, Лідія Воланська, Олена Дженнінгс; "Survival as Victory: Ukrainian Women in the Gulag" ("‎Жінки ГУЛАГу: жити — значить перемогти") авторка — Оксана Кісь, перекладач — Лідія Воланська; "Ukraine's Maidan, Russia's War" ("‎Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності") автор — Михайло Винницький, перекладач — Роман Клочко; "Blood Formula" ("‎Формула крові"), автор — Ілля Тітко, перекладач — Джеффри Стефанюк.

В'ятрович працював над книгою під час роботи в Українському науковому інституті Гарвардського університету в 2010—11 роках, а у 2011 році її опублікувало видавництво Києво-Могилянської академії. Спираючись на унікальні джерела радянських, німецьких, польських та архівів ОУН, Володимир В'ятрович розповів про донедавна малодосліджені історичні події збройного конфлікту між поляками та українцями, що вибухнув у 1942 році на Холмщині, перекинувся на Волинь і Галичину, і тривав до 1947 року. Автор приділив чимало уваги впливу політичних процесів на причини і перебіг воєнних дій, спробам налагодження співпраці між представниками двох сторін під час та після Другої світової війни, а також — ролі й місцю цієї війни в пам'яті обох народів. 

Англійськомовна версія книги вийшла під назвою "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" ("Гордіїв вузол. Друга польсько-українська війна 1942—1947") у канадському видавництві "Horner Press" наприкінці 2020 року. Польський переклад книги "Druga wojna polsko-ukraińska 1942-1947" вийшов 2013 року, видавець Management Academy Group. 

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В'ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб'єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб'єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

Повідомляється, що англійськомовне видання книги буде доступним для придбання на платформі Amazon.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін