Спецпроект

Бундестаг ФРН розгляне питання про визнання Голодомору, якщо петиція набере голоси

На сайті німецького Бундестагу з’явилася петиція із закликом визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав підписати документ.

Українці в Німеччині вимагають визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Відповідна петиція з'явилася у вівторок, 30 квітня, на сайті Бундестагу, повідомляє DW.

"Вбивати людей — це завжди жорстоко. Морити людей голодом до смерті, напевно відноситься до найогидніших і нелюдських злочинів, які можна собі уявити", йдеться в тексті документа. Автори петиції оцінюють число жертв Голодомору в близько 7-10 мільйонів людей [за розрахунками демографів можна точно говорити про щонайменше 3,9 мільйонів  ІП].

 

Станом на ранок 5 травня петицію підписали 3512 людей. Якщо документ протягом чотирьох тижнів набере щонайменше 50 тисяч осіб, то ініціатива має шанс потрапити на обговорення в петиційному комітеті Бундестагу.

Та навіть, якщо кількість підписів буде меншою, петицію все одно можуть розглянути  це залежить від її змісту. Автори петиції будуть запрошені на засідання та зможуть представити свою ініціативу членам комітету.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав українців підписати петицію. "Дякую мюнхенській громаді за ініціативу та всім українцям Німеччини за її підтримку. Закликаю українців у ФРН підтримати цей заклик — кожен може підписати петицію, а хто знає німецьку мову — долучитися до її обговорення", написав він на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Нагадаємо у квітні цього року Голодомор визнав геноцидом американський штат Луїзіана.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.