У вільний доступ виклали оцифровані записники Леонардо да Вінчі

Записники відомого мислителя, винахідника, художника Леонардо да Вінчі оцифрували й виклали у вільний доступ у хорошій якості. Записники можна побачити на сайті Музею Вікторії й Альберта, що у Лондоні, найбільшого і найстарішого музею декоративно-прикладного мистецтва.

Про це повідомляє Читомо.

 

Ці записники названі кодексами: Codex Forster 1, Codex Forster 2 і Codex Forster 3.

До недавнього часу величезна кількість його робіт – можливо, більшість його малюнків, планів, ескізів, приміток, концепцій, теорій тощо – була доступна тільки для спеціалізованих вчених, які могли б отримати доступ (і прочитати) його записники, що охоплюють найпродуктивніший період його кар’єри.

«Леонардо, здається, почав записувати свої думки в зошитах з середини 1480-х років, коли він працював військовим і військово-морським інженером для герцога Мілана.

Жоден із попередників, сучасників та послідовників Леонардо не використовував папери так само, як він – один аркуш містив непередбачуваний зразок ідей та винаходів», – йдеться в анотації Музею Вікторії та Альберта (V&A).

 

Як зазначає Клаудіо Джорджоне, куратор Національного музею науки і техніки ім. Леонардо да Вінчі в Мілані, Леонардо був не єдиним, хто малював машини і займався науковими малюнками, багато інших інженерів це робили, а також багато художників.

«Але те, що Леонардо зробив це краще, ніж інші, – це зробило революцію технічного малюнка», – додав Джорджоне.

Професор Оксфордського університету Мартін Кемп зазначає, що Леонардо переніс дослідження у сфері фізіології на новий рівень, і його можна розглядати як батька біоінженерії.

Мало уваги приділяється [Леонардо] як фізіологу. Але він був видатним інженером, і він був одним з перших, хто застосував інженерні принципи для розуміння функції тварин, включаючи людей.

Джорджоне підкреслює, що Леонардо не був людиною поза часом, адже «інженер-художник відома фігура в Італії епохи Відродження».

Але він удосконалив інструменти і методику цієї подвійної професії з такою неспокійною винахідливістю і майстерністю, що ми подивовані ними й через 500 років. Його довгі пояснення технічних малюнків написані, природно, у його «знаменитий» дзеркальний спосіб (в зворотному порядку і справа наліво).

 

Codex Forster I містить (1487 –1505) замітки про гідротехніку і трактат про вимірювання твердих тіл.

Codex Forster II складається з двох записників, пов’язаних між собою (1452 – 1508). Перший записник містить нотатки та діаграми з теорії пропорцій, а також різні ескізи, включаючи рамки для плетіння, архітектуру і деякі зображувальні малюнки, такі як Богородиця і Дитина.

Другий записник містить нотатки про теорію ваг і противаг, а також замальовки вічного руху, малюнки шоломів і рецепт для виготовлення фарб.

Codex Forster III (1490 – 1493) найрізоманітніший: тут можна знайти примітки та схеми з геометрії, ваг та гідравліки архітектури, замальовки костюмів та головних уборів, а також з анатомії людини і тварин.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?