АНОНС: Лекція "Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року"

29 червня, напередодні річниці Акта відновлення Української держави, у Національному музеї історії України розкажуть про передумови, перебіг і наслідки цієї спроби здобути незалежну Українську державу.

Боротьба за власну державність супроводжувала український народ протягом всього ХХ ст. Одним із важливих кроків до спроби проголосити власну незалежну українську державу був Акт 30 червня 1941 року, підписаний у Львові з ініціативи Організації українських націоналістів. 

 

Акт відновлення української державності був черговою спробою українців заявити про власну державність. Ця подія відбувалася за вкрай несприятливих обставин і навряд чи могла бути успішною. Утім вона вчергове засвідчила прагнення українців до власної незалежності.

Лектор – Аліна Понипаляк, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України у ХХ ст. НМІУ

29 червня, субота, 14.00.

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2).

Вартість вхідного квитка на лекцію - 30 грн.

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР ухвалив цілком логічне рішення про припинення з 21 березня "видачі бензину та інших сумішей, необхідних для броньовиків і авіації".

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.