Визначено лауреатів Премії Української асоціації юдаїки

Журі Премії УАЮ імені Мартена Феллера й Жанни Ковби визначило цьогорічних лауреатів нагороди.

Як, повідомляється на сайті УАЮ, Премію 2019 вирішено розділити між номінантами:

 

Юхим Меламед — за підготовку архівного покажчика «Документы по истории и культуре евреев в региональных архивах Украины: Путеводитель. Т. 2: Николаевская, Одесская, Херсонская области» (Київ: Стилос, 2014);

Наталія Риндюк (посмертно) та Олександра Уралова — за перший повний переклад повісті Шолом-Алейхема «Тев'є-молочар» з їдишу на українську і наукове редагування цього перекладу (Київ: Знання, 2017).

Церемонію нагородження заплановано провести під час наукової конференції «"Де будуть євреї — там Ерец-Ісраель": Українсько-єврейські літературні контакти» (25–26 вересня 2019, Одеса).

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.