Археологи розкопали давню браму Софійського собору

Під час археологічних розкопок на території Національного заповіднику "Софія Київська" виявили монументальну споруду XII ст. із обпаленої цегли - плінфи. Цей матеріал використовували при будівництві за часів Київської Русі. Розкопки проходять у Митрополичому саду в декількох метрах від собору.

Про це повідомляє Газета.UA.

 
Фото: facebook.com/SophiaKyiv

"Тепер сантиметр за сантиметром ми будемо відкривати те, чого ніхто з нині живих не бачив. Орієнтовна площа споруди – близько 100 квадратних метрів. Можливо, це Софійські ворота з надбрамною церквою, на зразок Золотих воріт. А можливо, і щось інше. Незабаром будемо знати більше", - зазначив археолог Тимур Бобровський.

Згідно з попереднім дослідженням, Софійські ворота – частина оборонних споруд часів князя Володимира Великого, які розміщувалися у районі перетину нинішніх вулиць Володимирської та Великої Житомирської, тобто трохи далі "Софії". Це унікальне відкриття, що дозволяє більше дізнатися про життя Києва і киян багато століть тому.

 
Фото: facebook.com/SophiaKyiv

Нині на місці розкопу археологи знайшли монету "полушку" часів російського імператора Петра I 1721-го. Її знайшли на невеликій глибині 15-20 см. На реверсі монети можна розглянути титул царя "ВРП" (Всієї Росії Повелитель).

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.