Танці на костях. Під танцмайданчиком знайшли улюбленця Наполеона

У центрі м. Смоленська в Росії знайшли могилу близького друга французького імператора Наполеона І Бонапарта – дивізійного генерала Гюдена. На його костях буквально танцювали кілька поколінь смолян.

Археологи виявили поховання на Королівському бастіоні в Центральному парку культури й відпочинку «Лопатинський сад», який розбитий на місці колишньої фортеці, повідомляє Newsru.com.

 
Сезар Шарль Етьєн Гюден. Портрет Жоржа Руже
вікіпедія

Поховання полководця шукали багато років. Попередні пошуки проводив міжнародний історико-археологічний проект Фонду розвитку російсько-французьких історичних ініціатив у травні цього року на Шеїновому бастіоні.

Проте там останків наполеонівського генерала не знайшли. Пошуки на Королівському бастіоні почалися 25 червня і, судячи з усього, виявилися успішними.

 
Щоб дістатися могили генерала Гюдена, археологам довелося розбирати танцювальний майданчик
newsru.com

Могила Гюдена ховалася за танцмайданчиком, зведеним у радянський період. Археологам довелося розібрати його цегляний фундамент. Виходить, самі того не знаючи, мешканці Смоленська танцювали на могилі полководця.

Рештки виявилися у вкрай поганому стані – за понад 200 років у могилу проникли земля й вода. Тому ідентифікували генерала за відсутньою лівою ногою і роздробленою правою. Ці каліцтва, які виявилися смертельними, Гюден одержав під час артилерійського обстрілу в ході битви біля с. Лубіно 19 серпня 1812 року, де французи втратили 8,5 тисяч солдатів.

 
NEWSRU.COM

«Гюден помер у Смоленську на руках у Наполеона, власне, Бонапарт і є останньою людиною, яка бачила його живим. Так що після Наполеона ми вперше бачимо останки цього блискучого генерала, чиє серце поховано в Пантеоні в Парижі», – повідомив французький археолог П’єр Малиновський.

ДОВІДКА:

Сезар Шарль Етьєн Гюден де ля Саблонньєр (1768 – 1812) – дивізійний генерал, учасник численних військових кампаній часів французької Директорії, Консульства і Першої імперії.  Командир 3-ї дивізії 1-го корпусу Великої армії (з квітня 1812 року) Французької імперії.

За наказом імператора Наполеона серце генерала Гюдена перевезли до Франції та поховали на кладовищі Пер-Лашез, у гробниці піхотної дивізії якою командував Гюден. Його ім'я занесене до списку найбільш шанованих генералів Франції на східному боці Тріумфальної арки.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.