Спецпроект

Родичі Дональда Трампа профінансували меморіал утікачам із єврейського гетто в Білорусі. ФОТО

Меморіальну стіну в пам’ять про євреїв—утікачів з гетто відкрили в Новогрудку в Білорусі 8 липня. Більшу частину фінансування надав батько зятя президента США Дональда Трампа Чарльз Кушнер.

На урочисту церемонію відкриття прибуло біля 150 осіб, у тому числі представники радника й зятя Трампа Джареда Кушнера, міністр закордонних справ Республіки Білорусь Володимир Макей і посол Великої Британії в Білорусі Фіонна Гібб, повідомляє Tut.by.

Меморіал спроектував скульптор Георгій Заборський. Таблички на стіні містять імена всіх 250 євреїв, які втекли з гетто. Ті, хто врятувався, позначені пройомами, крізь які видно ліс, тих, хто втечу не пережив, символізують цеглини, які застрягли в стіні.

Поруч – відновлений підземний хід. Стіна розташована на території Новогрудського ПТУ, поруч із ним – Музей єврейського Опору, який створили в уцілілому бараці гетто.

Нащадки учасників єврейського партизанського загону братів Бєльських, де знайшла притулок частина утікачів, розповіли історію втечі з Новогрудоцького гетто.

 
Зіновій Бєльський, нащадок організаторів партизанського загону, який прийняв утікачів з гетто

Гетто виникло в 1942 році, коли німецькі окупанти зігнали єврейське населення містечка Новогрудка (Гродненська область Білорусі) в бараки трудового табору на околиці.

Для втечі мешканці гетто за три місяці прорили 250-метровий тунель. Копали руками і ложками.

«Землю виносили в кишенях, ховали на горищі, будували подвійні стіни й засипали порожнечі, зсипали в неробочий колодязь. Людям пощастило: німці не заходили в бараки – там були бруд, неприємний запах і антисанітарія. Охоронці просто гидували», – говорить Тамара Вершицька, директор Новогрудського музею.

 
Голова МЗС РБ Володимир Макей (у центрі)

Ідея прорити тунель виникла в травні 1943 року після чергового розстрілу євреїв. Тунель укріпили дошками, провели електрику, зробили повітроводи й сигналізацію. Урешті-решт, 26 вересня в’язні вчинили втечу.

З-поміж 7 тисяч євреїв з гетто вдалося втекти біля 250. Частина з них долучилася до загону Бєльських, частина загинула. 119 євреїв вжили, доля ще 35 невідома.

 

Серед утікачів був і дідусь зятя президента США Дональда Трампа Джареда Кушнера – Зейдель. Його дружину Хіну й старшу доньку Естер німці розстріляли. Чоловік рятував ще трьох дітей – Раю, Лею і сина Хоню.

«Мама і її сестра змогли врятуватися. А Хоня загубив окуляр, розгубився і побіг після виходу з тунелю в інший бік. На жаль, німці його розстріляли. Потім дідусь і його доньки перебували в загоні Бєльських», – розповідає Хелен Зеліг, донька Леї Кушнер.

Лея, Рая і Зейдель після Другої світової війни емігрували до Америки.

 

Один із чотирьох братів Бєльських, Арон, теж приїхав на відкриття. Під час війни йому було 12 років і в загоні він виконував функції зв’язкового.

«Нашим головним завданням було врятувати людей. Один із моїх братів казав: краще врятувати 10 єврейських жінок, ніж убити одного німця», – говорить Арон, якому зараз 93 роки.

Партизанський загін братів Бєльських виник спонтанно через бажання врятувати себе і родину. Проте поступово загін розростався і став налічувати біля 700 осіб. Брати Бєльські приймали до себе всіх: і чоловіків, і жінок, і літніх людей, і інвалідів. Базувалася партизанська громада в глухому масиві Налібоцької пущі.

Озброєння загону було або трофейне, або надане радянськими чи польськими партизанами.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.