In memoriam. Помер суспільно-політичний референт підпілля ОУН на Волині Степан Семенюк

Сьогодні у віці 99 років помер Степан Семенюк, керівний член ОУН на Волині, політв’язень ГУЛАГу, учасник Норильського повстання в’язнів.

Про це повідомив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у себе на "Фейсбуці".

Степан Семенюк (справжнє прізвище – Драницький) народився 19 січня 1920 року в с. Гаразджа, нині Луцького району Волинської області. Член ОУН з 1938 року, у підпіллі користувався псевдонімами "Федько", "Матвій" та "Андрій".

Степан Семенюк, фото 1956 року
Степан Семенюк, фото 1956 року
"Літопис упа"

За "перших Совєтів" недовго працював вчителем історії. На нелегальному становищі з 30 серпня 1940 року: провідник Острожецького, Луцького районів, згодом – Луцької округи ОУН.

У травні 1943-го Драницький став суспільно-політичним референтом (керівником агітації та пропаганди) Волинського обласного проводу, відтак – військової округи УПА "Турів", яка діяла на цих теренах.

Після повернення радянської влади Драницький‑"Андрій" очолював суспільно-політичну референтуру північно-східної генеральної округи Народно-визвольної революційної організації (організація, яка виникла на основі підпілля ОУН на Волині, з метою розширення соціальної бази визвольного руху, проіснувала кілька місяців у другій половині 1944 року).

9 вересня 1944 року Степан Драницького взяла в полон оперативно-військова група Межиріцького райвідділу НКВД Рівненської області. Він мав документи на уродженця Польщі на прізвище Семенюк і зміг приховати своє справжнє становище в УПА. Під час слідства проходив як рядовий повстанець.

27 листопада 1944 року військовий трибунал військ НКВД Рівненської області засудив Семенюка до розстрілу. 79 днів провів у камері смертників у Рівному. Смертну кару йому замінили в лютому 1945-го 20 роками каторжних робіт.

З квітня 1945 року – в таборах ГУЛАГу: Тайшет, Маріїнськ, Норильськ, Мордовія, Воркута, в’язниці Владимира та Іркутська. У Горлагу (м. Норильськ, Красноярський край) Семенюк був одним із керівників Норильського повстання (травень – серпень 1953 року).

 
Степан Семенюк (сидить праворуч) на засланні 

1955 року Семенюка екстрадували до Польщі як громадянина цієї держави ще з довоєнних часів. З польського трудового табору м. Вроцлавка він зміг вийти на волю в вересні того ж року. Працював на будівництві, оселився в м. Зелена Гура Любуського воєводства на заході Польщі.

Після здобуття незалежності Україною Степан Семенюк часто відвідував Батьківщину, виступав перед громадськістю.

Автор спогадів "Зошит каторжника", "…І гинули першими" (Луцьк, 2010). Лауреат премії ім. Василя Стуса (за книгу спогадів).

 
На відкритті виставки "УПА. Історія нескорених" в приміщенні Служби безпеки України, 2009 рік

Велика родина Степана Драницького взяла участь у національно-визвольній боротьбі. Брат Андрій (1914–1948) загинув як Торчинський районний провідник (псевдо "Мім" та ін). Брат Іван (1922–1945) був провідником Колківського району (псевдо "Грім", "Панас"). Брат Остап загинув на фронті в лавах Червоної армії, виганяючи нацистів з Латвії.

Батьків комуністичний режим дерпортував до Тюменської області ще в травні 1941-го. Єдиним з-поміж цілої родини, хто дожив до незалежності України був Степан.

Читайте також:

Націоналіст Семенюк: 79 днів у камері смертників

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.