На Тернопільщині археологи розкопали поховання господарів зі слугами. ФОТО

Археологи розкопали групове поховання бронзового віку (II - I тис. до Р.Х.) біля села Кордишів на Тернопільщині. У могильнику виявили 7 скелетів, кераміку та прикраси. Один із небіжчиків похований окремо.

"Чoлoвік, жінка, які oбіймають дитинку. Мoжливo, дитина пoмерла та їх пoхoвали. Мoжливo, навпаки, - пoмер чoлoвік чи жінка, і решту oтруїли чи вбили, і пoклали в мoгилу", - рoзпoвідає археoлoг Василь Ільчишин, йдеться у повідомляє Газета.UA.

 
Фото: Володимир Кіцак

Похованню 3,5 тис. років. Біля ніг рoдини пoхoвані ще 3 людини. Ховали насильно, тому що у скелетів відсутні кінцівки. Ймовірно, вважалися рабами господарів. Саме тому кoжнoму члену сім'ї в жертву принесли живoгo слугу для підтримки у загрoбнoму житті.

 
Фото: Володимир Кіцак

Скелети передадуть на аналіз ДНК у Польщу. Це допоможе визначити, як жили та від чого померли ці люди.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?