У Любліні відкриють Музей східних земель колишньої Речі Посполитої

Історія, ідентичність, привабливість, мультикультурність колишніх Східних Кресів мають представити в постійній експозиції Музею східних земель колишньої Речі Посполитої, який створюється в Любліні. Почалися громадські консультації щодо форми цього закладу.

Про це повідомляє Монітор.Інфо

 

«Багато років існувала суспільна потреба створення в Польщі Музею Кресів», – заявив у п'ятницю, 28 червня, в Любліні заступник міністра культури і національної спадщини Ярослав Селін під час зустрічі, де були представлені основні ідеї щодо постійної експозиції в майбутньому музеї.

«Концепції, підготовлені істориками, музеологами та інтелігентами, дуже цікаві. Насправді це буде оповідь про тисячолітню історію Польщі, адже можна сказати, що перший контакт із територією, яку ми називаємо Східними Кресами мав місце в період ранніх П'ястів.

Ми розповідатимемо історію Кресів аж до катастрофи, якою була Друга світова війна. (...) Ця історія живе в нас, записана в культурних кодах, творах мистецтва», – заявив Селлін журналістам.

За словами заступника міністра, Люблін має передумови для того, щоби тут з'явився національний музей, зокрема, у зв'язку з функціонуванням у місті великих університетів, а також із близькістю до східного кордону і жвавими контактами з ученими з України або Литви.

У Любліні 450 років тому було укладено Люблінську унію, яка, за словами Селліна, «мала значний вплив на історію Кресів».

Згідно з концепцією, експозиція майбутнього музею розповідатиме про історію та значення східних територій у хронологічному порядку. Виставка буде розділена на кілька тематичних блоків, що представлять різні аспекти, зокрема найбільш ранній історичний контекст цих територій, ідентичність, багатство культур, націй, релігій, толерантність, привабливість цих територій, природні ресурси, а також способи вшанування цих місць, подій, фігур і культури Кресів.

Над сценарієм експозиції працюють вісім груп, до складу яких входять історики, культурознавці, літературознавці та представники інших дисциплін.

Селлін оголосив, що в найближчі місяці буде оголошено конкурс на облаштування постійної експозиції музею. «На рубежі 2019 і 2020 рр. ми вже можемо знати результати конкурсу і зможемо приступити до розробки проектно-будівельної документації», – додав заступник міністра.

Організатором нового закладу є Люблінський музей у Любліні, філією якого буде Музей східних земель. Директорка Люблінського музею Катажина Мєчковська після презентації концепції постійної виставки оголосила про початок публічних консультацій щодо форми, програми нового закладу, а також його назви.

«Програма, розміщена на сайті нашого музею, ймовірно, буде предметом обговорення істориків, мистецтвознавців, етнографів, археологів, музейних працівників. До кінця вересня ми чекаємо голосів, які спробуємо зібрати і винести на публічне обговорення», – сказала Мєчковська.

«Ми би хотіли, щоби ця установа мала освітню функцію, розповідала про Креси як місце культурної різноманітності, толерантності, прийняття, співіснування релігійних меншин», – зауважила вона.

Директорка додала, що зараз музейники проводять розвідки, збираючи експонати для майбутнього музею, який використовуватиме сучасні технології.

Музей східних земель знаходитиметься в історичному палаці Любомирських у центрі Любліна. Історія будівлі датується XVI ст. До 1805 р. палац був у приватній власності, потім він був зданий австрійському уряду для військових цілей.

Його поточна форма є результатом реконструкції у першій половині ХІХ ст., що проводилася за проектом Генріка Марконі. Після Другої світової війни він перейшов до Університету Марії Склодовської-Кюрі. Сьогодні тут знаходиться факультет політології цього навчального закладу.

Для створення нового закладу Люблінський музей завдяки субсидії Міністерства культури у розмірі майже 11 млн злотих викупив палац в університету.

Як сказав Селлін, університет буде тут працювати ще протягом наступного навчального року, а у 2020 р. почнеться реставрація та облаштування музею. «За реальними оцінками, відкриття постійної експозиції можливе у 2022–2023 рр.», – сказав Селлін.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.