170 замучених. На Житомирщині знайшли братську могилу жертв комуністів. ФОТО

У Житомирській області виявили масове поховання жертв більшовицького терору, жорстоко замордованих під час "воєнного комунізму". З-поміж 170 нещасних ідентифікували рештки імовірно 120 дітей.

Братську могилу виявили пошуковці об'єднання "Пошук" біля с. Шумськ, повідомляє "Лівий берег".

 

Значна частина останків мають великі пошкодження й належать жінкам і дітям. З-поміж близько 170 скелетованих останків, 120, імовірно, - це діти, а решта - жінки та літні чоловіки. За словами досілдників, це ще не кінцева цифра.  Більшість похованих були замучені приблизно в 1919-1921 роках, в період війни радянської Росії з Українською Народною Республікою та становлення комуністичного режиму в Україні.

 

На страшну знахідку натрапили шукачі монет, які й повідомили голову об'єднання "Пошук" Олександра Ловінюка.

"Те, що побачили, коли почали копати, це був жах просто. Вони заколоті багнетами, простромлені шаблями, зарубані сокирами. Там такі пошкодження - кістки перерубана навпіл, на голові від шабель удари, де за раз не вбили - добивали, скроні пробиті. Дуже багато дітей. Зі 170 осіб - близько 120, напевно, дітей. Діти різного віку, починаючи від немовлят і закінчуючи такими 13-15 років", - розповів Ловінюк.

 

Дослідники висунули версію, що вбиті цивільні були жертвами комуністичного терору. На користь цього свідчать знайдені в архівах документи і доповідні записки місцеві чекістів до Києва про сваволю продовольчого загону на території села Великий Шумськ. Документи датовані груднем 1919 - січнем 1920 року.

 

"Більшовики відбирали все, що вони [цивільні - ІП] заробили, тому, природно, люди бралися за зброю, жінки цього робити не могли, жінки залишалися вдома, чоловіки йшли воювати. Але прийшли комуністи і взяли їх у заручники. Всі, хто не здав зброї або не здав продовольства, вони всі були отут", - зазначив голова історико-патріотичного об'єднання "Пошук".

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.