У Новій Зеландії знайшли рештки пінгвіна-монстра. Птах був розміром з людину

Залишки гігантського пінгвіна (Crossvallia waiparensis), який був розміром з людину, знайшли у Новій Зеландії. Після досліджень скам'янілих кісток птаха науковці дійшли висновку, що він був заввишки 1,6 метра і важив до 80 кг.

Про цю знахідку повідомили в новозеландському Кентерберійському музеї, передає The Бабель.

 
CANTERBURY MUSEUM

Палеонтолог Лей Лав знайшов кістки на ділянці викопних робіт у Північному Кентербері у 2018 році. Гігантський пінгвін жив в епоху палеоцену — 56—66 млн років тому.

Команда, що складається з кураторів музею Кентербері, доктора Пола Скофілда, доктора Ванеси де П'єтрі та доктора Джеральда Майра з природничого музею Сенкенберга у Франкфурті (Німеччина), проаналізувала кістки і дійшла висновку, що вони належать до раніше невідомого виду пінгвінів.

Вони також зазначили, що найближчим відомим родичем Crossvallia waiparensis є палеоценський тип Crossvallia unienwillia, який був ідентифікований зі скам'янілого скелета, знайденого в долині Хреста в Антарктиді у 2000 році.

Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
CANTERBURY MUSEUM

"Коли види Crossvallia були живими, Нова Зеландія та Антарктида дуже відрізнялися від сьогоднішніх — обидві мали набагато тепліший клімат й Антарктида була вкрита лісом", — розповів доктор Пол Скофілд.

Доктор Ванеса де П'єтрі, кураторка природознавчого музею Кентербері, говорить, що відкриття другого гігантського пінгвіна з епохи палеоцену є додатковим свідченням того, що ранні пінгвіни були величезними.

Чому гігантські пінгвіни вимерли, наразі невідомо. Одна з теорій — конкуренція з іншими великими морськими ссавцями.

Нині найбільший вид пінгвінів — імператорські, становлять 120 сантиметрів заввишки.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".