Озеро Скелетів у Гімалаях виявилося більш загадковим, ніж вважали раніше

Результати ДНК-аналізу людських останків, знайдених в гімалайському озері Роопкунд, відомому як Озеро Скелетів, показав, що історія цього місця ще більш таємнича, ніж вважалося раніше.

Про це повідомляє ВВС Україна.

Озеро Роопкунд – невелике за розмірами, воно знаходиться на висоті 5029 м над рівнем моря в Гімалаях, на території індійського штату Уттаракханд. Більшу частину року воно вкрите кригою
Озеро Роопкунд – невелике за розмірами, воно знаходиться на висоті 5029 м над рівнем моря в Гімалаях, на території індійського штату Уттаракханд. Більшу частину року воно вкрите кригою
Фото: www.tripoto.com

Чутки про те, що на березі цього високогірного льодовикового озера знаходяться сотні людських скелетів, з'явилися наприкінці XIX століття. В середині XX століття на березі озера було знайдено понад 500 скелетів, а в 1960-х роках провели радіовуглецевий аналіз, який показав, що багато з останків належать людям, які жили в першому тисячолітті після Р.Х., і походять вони часто з різних століть.

Жодна з висловлених гіпотез про обставини їхньої смерті – від загибелі великої групи людей внаслідок лавини до випадання граду величезного розміру – не пояснювала повністю походження цих останків.

ДНК-аналіз, проведений вченими з Індії, США і Німеччини, мав надати дослідникам ключ до розгадки таємниці озера. Однак результати дослідження поставили перед вченими ще більше питань і змусили відмовитися від гіпотез, які здавалися найбільш реалістичними.

"Завдяки біомолекулярним методам аналізу – ДНК-аналізу, експертизи стабільних ізотопів для визначення дієти і радіовуглецевого датування віку останків, вдалося зрозуміти, що історія озера Роопкунд набагато складніша, ніж ми припускали", - говорить учений-генетик з медичної школи Гарвардського університету Девід Рейх.

Як скелети опинилися на дні озера та його узбережжі?
Як скелети опинилися на дні озера та його узбережжі?
Фото: WIKIPEDIA

Всього під час роботи досліджено ДНК 23 чоловіків та 15 жінок, останки яких знайшли поблизу озера. 38 геномів порівняли з даними про 1521 стародавню людину і 7985 сучасних людей.

З'ясувалося, що 38 людей, останки яких вивчили вчені, належать до трьох наявних зараз генетичних груп. 23 людини належать до генетичної групи, близької сучасним народам Індії, а 14 людей, як з'ясувалося, за генотипом близькі сучасним жителям Криту та Греції. Генотип однієї людини схожий з тим, який мають народи Південно-Східної Азії.

Вік останків – різний: останки близьких за генотипом до народів Південної Азії датуються VII-X століттями після Р.Х. Водночас, очевидно, що всі вони померли в різний час. Тобто, як підкреслюють вчені, в один момент вони не могли загинути, ставши, наприклад, жертвами лавини або будь-якого стихійного лиха.

Вік останків групи, близької за генотипом до жителів східного Середземномор'я, теж різниться: це XVII-XX століття нашої ери.

Ніхто з цих 23 чоловіків і 15 жінок не доводиться родичем іншому, деякі з них померли молодими, деяких смерть наздогнала в літньому віці.

"Присутність останків людей, які, ймовірно, походили зі східного Середземномор'я, говорить про те, що озеро Роопкунд було з якихось причин відомо не тільки місцевим жителям і притягувало людей з інших, далеких від цього місця, регіонів світу", - каже біолог-еволюціоніст з Гарвардського університету Айдіін Харні.

Водночас, як зауважує один з авторів дослідження, генетик Нірадж Рай, вчені поки не змогли знайти відповідь на питання, що могло викликати увагу жителів Середземномор'я до цього озера.

На користь версії про те, що це були люди з різних регіонів світу, свідчить і аналіз стабільних ізотопів, який використовується для визначення дієти.

Жителі Середземномор'я харчувалися в основному пшеницею, ячменем або рисом і м'ясом сухопутних тварин, а жителі Південної Азії їли також або просо, або м'ясо тварин, яких годували просом.

Дослідники не виявили жодних доказів того, що смерть людей могла бути пов'язана з якоюсь епідемією.

 
Фото: Antje / Adobe Stock

Було кілька припущень, які мали пояснити походження цих скелетів. Місцевий фольклор описує паломництво до розташованого неподалік від озера святилища гірської богині – Нанда Деві.

Ходу паломників, згідно з легендою, очолили король і королева зі своєю численною свитою – вони своєю неналежною для релігійного свята поведінкою викликали гнів Нанда Деві і начебто були знищені.

Культ богині Нанда Деві існує і до цього дня. Багатоденні релігійні процесії, присвячені богині, проводяться кожні 12 років в окрузі Чамолі індійського штату Уттаракханд. Озеро Роопкунд знаходиться якраз на шляху цих процесій.

Однак, за словами декана факультету антропології Гейдельберзького університету і автора книги про паломництво послідовників культу Нанда Деві Вільяма Сакса, ця версія майже не має ніякого сенсу на тлі результатів нового дослідження.

Сам він відвідував озеро тричі, останній раз – у 2004 році разом з телевізійною командою National Geographic, і, за його словами, для сучасних паломників-індусів озеро не має особливого значення.

Як розповів учений журналу National Geographic, паломники зазвичай роблять на озері зупинку, оскільки вони піднялися вже високо і їх ще чекає довгий шлях.

"Але [озеро] не має і ніколи не мало дуже важливого значення для паломництва", - говорить Вільям Сакс, додаючи, що "це досить темне і брудне місце".

З огляду на те, що вчені досліджували лише останки 38 людей, цілком ймовірно, що в озері є й останки людей іншого походження.

Можливо, ми ніколи не дізнаємося, що привело стільки людей з різних регіонів до озера Роопкунд. Однак вчені розраховують, що подальший аналіз допоможе розгадати загадку Озера Скелетів.

Наступного року до озера відправиться експедиція, яка вивчатиме артефакти, знайдені в озері і навколо нього.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"