На Тернопільщині встановили пам’ятник Герою України Сергію Кульчицькому

У Чорткові 4 серпня урочисто відкрили пам’ятник Герою України, керівнику управління бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії, генерал-майору Сергію Кульчицькому, який загинув під Слов’янськом у 2014 році, виконуючи свій військовий обов’язок.

Про це повідомляє Тернопільська ОДА.

 
Фото: Тернопільська ОДА

Чортків не випадково став місцем встановлення такого пам'ятника, адже саме цей край є рідним для батьків Сергія Кульчицького та його дружини. А з Тернопільщиною майбутнього генерала пов'язувало ще й те, що з 1992 по 1995 роки він проходив тут, у Тернополі, військову службу на посаді заступника командира, а згодом й командира 14-го окремого батальйону Національної гвардії України.

На відкриття погруддя українському патріотові до Чорткова зібралися численні представники громадськості, духовенства, обласної та місцевої влади, учасники бойових дій, рідні Героя.

Від обласної державної адміністрації квіти шани до постаменту поклала заступник голови ОДА Світлана Беспоповцева. Присутні молитвою вшанували світлу пам'ять Людини, для якої любов до України та вірність присязі були не гарними словами, а життєвим кредо та керівництвом до дії.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.