УІНП підготував ролик про історію декомунізації в Україні. ВІДЕО

Серія відеосюжетів розповість про те, чим 5 років займався Український інститут національної пам'яті

9 квітня 2015 року, в "чистий четвер", напередодні Великодня, Верховна Рада проголосувала чотири декомунізаційних закони, нагадує УІНП.

"Я відчував велику честь, що саме мені випала честь зробити те, що хотіли зробити дуже багато людей, до чого Україна йшла дуже багато років. Це справді сталося. Це був справді історичний день, Україна зробила нарешті те, що іншими посткомуністичними країнами Східної Європи було зроблено двадцятиліття перед тим", – згадує Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович у короткометражному відео.

 

Відтоді в Україні стартувала декомунізація та пройшло наймасштабніше суспільне обговорення щодо цінностей, які ми вкладаємо у назви наших міст, сіл та вулиць. 

"Станом на 1991 рік, тобто на момент розпаду Радянського Союзу, на території України було 5 500 пам'ятників лише Леніну. Більше було лише на території Росії. Але якщо взяти до уваги площу і густоту населення території Росії і України, то жартома ми завжди називали Україну найбільш "ленінозаселеною" країною світу", – каже Перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті Аліна Шпак

На виконання декомунізаційних законів в Україні було перейменовано 26 районів, 989 населених пунктів. З них більше 30 – це міста, в тому числі і два адміністративні центри. 300 населеним пунктам було повернено історичні назви. фантастичний приклад – Олешки Херсонської області, місто яке відомо під цією назвою з одинадцятого століття. В 1907 році радянська влада змінила назву міста на Цюрупинськ і у 2018 році місто повертає свою історичну назву.

Відеоролик "Декомунізація" розпочинає серію з п'яти відеоробіт про те, що робить Український інститут національної пам'яті. В наступному ролику йтиметься про боротьбу за створення "Музею Майдану" та збереження унікальних свідчень Революції Гідності, про просвітницьку роботу на барикадах і в медіа-просторі.  

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.