Спецпроект

В Україні обрали перших лауреатів відзнаки імені Гарета Джонса

Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка створив нову недержавну нагороду - відзнаку Гарета Джонса

По це пише сайт газети "День".

Відзнаку започаткували для вшанування та нагородження журналістів, видавців, науковців, меценатів за вагомий внесок у дослідження українських Голодоморів.

 

Учена рада інстітуту 17 вересня визначила перших лауреатів нагороди. Ними стали:

1. Івшина Лариса Олексіївна - головна редакторка газети "День", ініціаторка і авторка громадських заходів, публікацій та видань про Голодомори в Україні.

2. Марочко Василь Іванович - доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, головний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, голова Асоціації дослідників Голодоморів в Україні, автор дослідження "Енциклопедія Голодомору".

3. Прихода Мирослава Василівна - кандидатка філологічних наук, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, ініціаторка і керівниця видавничого проєкту "Журналіст Ґарет Джонс".

4. Сергійчук Володимир Іванович - журналіст, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства КНУ імені Тараса Шевченка, автор численних наукових досліджень і публікацій, присвячених Голодоморам в Україні.

"Місія журналіста - доносити цю правду до своїх читачів, глядачів, слухачів. Це, власне, і є журналістські стандарти. Таким журналістом був Ґарет Джонс, британець валлійського походження, який у 1930-ті роки розповів світові правду про те, що відбувалося в Україні, коли тут усе замовчувалося. Тому відзнака з гаслом "Правда і Честь" має ім'я Ґарета Джонса", - цитує "День" завідувача кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики КНУ ім. Т.Г. Шевченка Юрія Бондаря.  

Нагадаємо, незабаром на екрани виходить присвячений Гарету Джонсу фільм відомої польської режисерки Агнєшки Голланд, який йтиме в українському прокаті під назвою "Ціна правди". Стрічка вже отримала престижну польську кінопремію "Золоті леви".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.