На Тернопільщині відкрили кімнату-музей Богдана Гаврилишина

Кімнату-музей, присвячену життю видатного економіста та громадського діяча Богдана Гаврилишина, відкрили 17 жовтня у його рідному селищі Коропець Тернопільської області

Про це повідомляє Фонд Родини Богдана Гаврилишина.

Знаходиться кімната-музей  на першому поверсі Коропецького будинку культури. Ініціатива її відкриття належить активістам громади Коропця, особливо членам родини, коропчанам Володимиру та Тетяні Гаврилишиним.

 
Фонд Родини Богдана Гаврилишина

Окрім представників місцевої Владимир та громади, на відкриття приїхали студенти та викладачі, пластуни, давні друзі та колеги пана Богдана.

В музеї можна побачити стіл, за яким працював Богдан Гаврилишин, його особисті речі, нагороди та багато фото з різних етапів життя.

 
ФОНД РОДИНИ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА

Довідка. Богдан Гаврилишин народився у 1926 році. Під час Другої світової війни його вивозять до Третього Рейху. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб. У 1947 році він виїжджає до Канади, де спочатку працює лісорубом, потім вчиться на інженера-механіка, працює інженером та менеджером. З 1960 року Гаврилишин мешкає у Швейцарії, де стає успішним економістом. 

 
ФОНД РОДИНИ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Богдан Гаврилишин виступає радником декількох президентів, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

 
ФОНД РОДИНИ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА

Богдан Гаврилишин пішов з життя у 2016 році в Києві.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.