Древній Звенигород відтворили в 3D. ВІДЕО

У Львові презентували 3D-модель одного з найдавніших міст українського Прикарпаття - Звенигорода.

Про це повідомили представники проекту "Древній Звенигород: брендинг і промоція княжої столиці".

 

Місто Звенигород знаходилося на території нинішнього Пустомитівського району Львівської області. У XI—XII ст. воно було столицею Звенигородського князівства. Відтворити його вдалось завдяки співпраці археологів, архітекторів та візуалізаторів.

За кілька місяців роботи фахівці створили тривимірну модель не лише княжого дитинця - найбільш укріпленої частини міста, де розташовувався палац, але й боярських кварталів, де жила знать, та частини пригородів.

"Ми відтворили забудову на площі близько 25 га. Йдеться про територію, яка найбільше досліджена, і щодо забудови якої ми маємо доволі чіткі уявлення. Загалом же площа княжого Звенигорода з пригородами, за припущеннями археологів, могла сягати 140 га", - розповів доцент кафедри реставрації НУ "Львівська Політехніка" Василь Петрик.

Вигляд міста вдалось відтворити опираючись на інформацію, яку отримали під час масштабних археологічних розкопок, що проводили у Звенигороді у 1950-1990-х роках.

"Дуже легко намалювати фантазію, яка нічим не підкріплена, але виглядає дуже гарно. Проте дуже відповідально і складно створити науково обгрунтовану реконструкцію історичного міста", - пояснив Петрик.

Презентована 3D-модель стала основою створення відеоекскурсії давнім Звенигородом.

Вона розпочинається з часів ще до заснування міста і проводить глядача крізь XI ст - період заснування Звенигорода, ХІІ-ХІІІ ст - період його найбільшого розквіту, і до 1241 року - загибелі міста під навалою монголо-татар. У ній можна побачити не лише вигляд княжої столиці з висоти пташиного польоту, але й "побувати" на давніх вуличках, у давньоруській церкві і навіть княжому палаці.

3D-модель давнього Звенигорода створили в рамках проекту "Древній Звенигород: брендинг і промоція княжої столиці", який фінансово підтримав Український культурний фонд.

У майбутньому вона буде основою для створення віртуальної екскурсії історичним містом у новому історико-культурному парку "Древній Звенигород", що облаштовують на місці пам'ятки археології. Офіційне відкриття парку заплановане на 2020 рік.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.