Білоруські археологи знайшли печатку Володимира Мономаха. ФОТО

Під час розкопок на Новому замку в білоруському Гродно мінський археолог Іван Спірін наприкінці жовтня знайшов підвісну печатку, попередньо датовану XI століттям

Про це пише сайт Гродненського державного історико-археологічного музею.

 

Такі свинцеві печатки затискалися на шнурках прикріплених до документів, наприклад листів.

Зі знахідкою працюватимуть фахівці, але вже можна припустити, що вона належить київському князю Володимиру Мономаху, батькові Гродненської княжни Агафії.

На одній стороні печатки - зображення Василія Кесарійського (небесного покровителя Мономаха, який також мав ім'я Василь) а з іншого напис давньоруською мовою з проханням про божу допомогу.

 

Такі печатки відносяться до пізнього періоду влади Володимира Мономаха (після 1113 р.).

У 1116 році Володимир Мономах видав свою дочку Агафію за князя Всеволодка Давидовича. Князь Всеволод згадується як гродненський князь в 1127 році - у першій літописній згадці про Гродно.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.