Епідемія "Чорної смерті" прийшла до Європи з території сучасної Росії - вчені

Масштабна епідемія бубонної чуми, що охопила Європу в середині XIV століття і отримала назву "Чорна смерть", прийшла з російського Поволжя - з території сучасного Татарстану

Про це пише BBC.

Такого висновку дійшли німецькі вчені, які вивчили останки жертв епідемії і реконструювали геном десятків зразків чумної палички (Yersinia pestis) - збудника цієї смертельної хвороби.

 

Відстеживши мутації в ДНК бактерії, археологи і генетики спільно змогли відновити хронологію епідемії і зрозуміти, звідки з'явилася хвороба, яка знищила половину населення Європи.

Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття.

Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево.

Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом.

А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад.

Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом.

Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою ​​- її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту.

Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки.

Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.

Бактерія Yersinia pestis, яка викликає чуму, як і раніше живе серед популяцій гризунів - в Азії, Африці, Америці і в Східній Європі.

Чума як і раніше становить небезпеку для людства, хоча й у набагато менших масштабах: випадків зараження стається десятки на рік, а смертність становить в середньому близько 7% від кількості хворих.

Навесні цього року в Монголії стався спалах чуми, внаслідок якої загинули чоловік і його вагітна дружина. Спалах захворювання пов'язали з монгольської традицією вживати в їжу диких гризунів, які поширюють чумну паличку.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".