Дах сільської школи на Київщині побудували з уламків старої церкви. ФОТО. ВІДЕО

На Київщині на даху школи активісти виявили помальовані іконами балки. На місці навчального закладу раніше стояла дерев'яна церква, яку розібрали комуністи.

Про це повідомляє ТСН.

 
Фото Фейсбук-спільноти "Наш Русанів"

До школи села Русанів на Київщині група реставраторів приїхала зі столиці на запрошення місцевих активістів. Вони опублікували в інтернеті зображення даху освітнього закладу, на якому старовинні ікони.

Малюнки виявили, коли почали ремонт даху будівлі. Раніше селом ходили чутки, що на горищі є образи святих, але ніхто їх не бачив.

 
Фото Фейсбук-спільноти "Наш Русанів"

Пані Марії було років шість, коли з мамою ходила до церкви. Коли на її місці звели школу, то вона до першого класу пішла. Жінка пам'ятає, що храм був дуже великий, дерев'яний. Образи були намальовані на стінах.

"Церква була дуже красива. Помальована. Художник, мабуть, якийсь малював доладний. З лівої сторони сходи на другий поверх, де хор співав по празниках", - згадує.

 
Фото Фейсбук-спільноти "Наш Русанів"

У Чернігівському обласному архіві знайшли документи про храм у Русанові. Зведена церква у 1851 році на честь святителя Христова Миколая. Будівля дерев'яна на кам'яному фундаменті.

Знайти зображення саме Русанівського храму не вдалося, але в одному з документів йдеться про те, що його звели за планом церкви у Микільській Слобідці біля Києва. Храм простояв майже 90 років, доки за нього не взялися комуністичні активісти. Усе цінне забрали, а церкву розібрали на будматеріали.

 
Фото Фейсбук-спільноти "Наш Русанів"

"Хто буде розбирать церкву, той буде дерево на хату брать. А тоді такі були активісти, що пішли на це. Ікони знімали. Вони з ікон, з портретів золото змивали", - згадує місцева жителька пані Марія.

Сільський голова вже мріє про експозицію. У центрі села можна було б виділити приміщення, скласти фрагменти зображень і роздивитися, до яких ікон молилися бабусі й дідусі.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".