В'ятрович таки стане нардепом. Бужанський погрожує? ДОПОВНЕНО

Історик та громадський діяч, колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович невдовзі стане депутатом Верховної Ради України.

Про це 12 листопада повідомила низка ЗМІ. Сам В'ятрович підтвердив інформацію "Історичній правді".

 

На парламентських виборах 2019 року Володимир В'ятрович йшов під номером 25 у списку "Європейської Солідарності". Партія отримала 23 місця у багатомандатному окрузі, тому історик до парламенту не потрапив.

Нардеп від "ЄС" Ірина Луценко за станом здоров'я склала повноваження. Наступною у списку партії йшла Наталія Бойко (№24), але вона відмовилася від мандату, ставши радницею прем'єр-міністра Олексія Гончарука.

В'ятрович прокоментував подію у дописі на Facebook.

"Я йду в політику заради того, щоб Україна була рідним домом, в якому живеш в достатку та куди із радістю повертаєшся. Щоб наші діти спілкувались між собою українською, не нехтучи іноземими мовами, знали б нашу історію, неспотворену з-за кордону та з впевненістю дивилися у своє майбутнє, незатьмарене ані війною, ані здачею країни.

Особисто я запевняю: не піду на жодні компроміси щодо національних інтересів.

Хай зміни будуть українськими!

Йду, щоб будувати український світ і зупиняти "русскій мір".

Дякую команді Європейської Солідарності і особливо Наталії Бойко за рішення. Робитиму все аби виправдати вашу довіру", - пише він.

 

Водночас майбутній парламентар оприлюднив повідомлення від депутата ВР, члена фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, яке той надіслав у месенджері. Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами, погрожує В'ятровичу, використовує нецензурну лайку. Сам екс-голова УІНП сприйняв повідомлення з гумором.

"Привітання від депутата Бужанського:)" - написав він.

Доповнено. Сам Бужанський у своєму телеграм-каналі заперечує, що писав В'ятровичу таке повідомлення.

"Товариші, ні, номер не мій, і я не вступав упереписку з В'ятровичем) провокація, буває) провокація В'ятровича, я маю на увазі)", - пише він.

В'ятрович, у свою чергу, відреагував жартом: "Кажуть Макс Бужанський спростував свою причетність до повідомлення з погрозами. Мені прикро, що сприйняв це повідомлення як його, адже він відомий своєю ввічливістю і неприхованими симпатіями до мене та моєї роботи".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.