На Рівненщині знайшли останки 14 вояків УПА, загиблих у бою з НКВД

Співробітники КП Львівської обласної ради «Доля» у ході пошукових робіт в селі Іванчі Володимирецького району Рівненської області виявили останки 14 вояків УПА.

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

 

"У 1944 році співробітники НКВД натрапили на підрозділ УПА в селі Іванчі. При спробі оточення села українські повстанці відійшли до лісу, аби не починати бою в населеному пункті. Вже у лісі, неподалік Іванчі, відбувся контактний бій українців з НКВДистами.

Щонайменше чотирнадцять українських вояків загинули у бою. Селяни виготовили саморобні труни і поховали упівців на околиці села, неподалік адміністративної будівлі гранітного кар'єру, що з'явився в Іванчі вже у повоєнні роки", – розповідає заступник директора КП "Доля" Володимир Харчук.

Було встановлено, що всі загиблі – молоді хлопці. В одній із трун було поховано трьох повстанців, в іншій – ще двох, решту – в окремих трунах. На насильницький характер смерті покійних вказує низка фактів: черепи мають ознаки нанесення ударів холодною зброєю, сліди трощі, ймовірно, завданої прикладом гвинтівки.

Один із віднайдених останків мав кульовий отвір у нижній кінцівці, в черепній коробці іншого знайдено кулю від пістолету калібру 9 мм. 

Поряд з останками пошуковці знайшли натільні хрестики, гребінці, мідні обручки, ґудзики від натільної білизни німецького зразка, а головне – залишки набору для чистки німецького карабіну К98.

Тобто характер розташування останків у розкопі, їхній стан, а також віднайдений супровідний матеріал цілком підтвердили свідчення місцевих мешканців про події 1944 року на околицях Іванчі. 

Ексгумація та перепоховання останків здійснюватиметься за кошти Українського інституту національної пам'яті.

"Починаючи з 2016 року на замовлення і коштом Українського інституту національної пам'яті, ексгумовано останки 22 вояків УПА. Вже найближчим часом ми ексгумуємо кістки і цих чотирнадцяти героїв.

Пошук та перепоховання полеглих захисників України і надалі залишатиметься пріоритетом державної політики в сфері національної пам'яті" – зазначає начальник Відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.